Вокатив як виразник змін у мовленнєвій комунікації (на матеріалі сучасної української прози)

Abstract

У статті на матеріалі сучасних прозових творів з’ясовано специфіку використання вокатива у різних мовленнєвих комунікаціях (Олесь Ільченко «Місто з химерами» (2010), Євген Лір «Підземні ріки течуть» (2018), Софія Майданська «Сподіваюсь на тебе» (2008), Марія Матіос «Солодка Даруся» (2004), Ірен Роздобудько «Якби» (2012), Євген Сенік «Przepraszam, навчи мене мовчати» (2014)). Автор подає історичну довідку щодо визначення вокатива в сучасному мовознавстві. У дослідженні передбачено класифікацію вокатива, описано основні специфічні риси звертань. Окрім того, автор звернув увагу на поняття «мовленнєвий акт», його значення у виборі вокатива, окреслив найбільш поширені види мовленнєвих актів і форм вокатива, якими послуговуються сучасники. Дослідження є спробою висвітлення проблеми зникнення деяких форм вокатива через тенденцію заміни кличного відмінка називним або заміни вокатива формами особового займенника.

В статье на материале современных прозаических произведений выяснена специфика использования вокатива в различных речевых коммуникациях (Олесь Ильченко «Город с химерами» (2010), Евгений Лир «Подземные реки текут» (2018), София Майданская «Надеюсь на тебя» (2008), Мария Матиос «Сладкая Даруся» (2004), Ирен Роздобудько «Если бы» (2012), Евгений Сеник «Przepraszam, научи меня молчать» (2014)). Автор наводит историческую справку по определению вокатива в современном языкознании. В исследовании предусмотрена классификация вокатива, описаны основные специфические черты обращений. Кроме того, автор обратил внимание на понятие «речевой акт», его значение в выборе вокатива, очертил наиболее распространенные виды речевых актов и форм вокатива, которыми пользуются современники. Исследование является попыткой освещения проблемы исчезновения некоторых форм вокатива из-за тенденции замены звательного падежа именительным или замены вокатива формами личного местоимения.

Based on the material of modern prose works the article reveals the specifics of vocative use in various speech communications (Oles’ Ilchenko “The City with Chimeras” (2010), Yevhen Lir “Underground Rivers Flowing” (2018), Sofia Maydanska “Relying on You” (2008), Maria Matios “Sweet Darusia” (2004), Irene Rozdobudko “If” (2012), Yevhen Senik “Przepraszam, Teach Me Being Silent” (2014)). The author makes a historical reference towards the definition of vocative in modern linguistics. The study provides for the classification of vocative, it describes the main specific features of address. In addition, the author drew attention to the notion of “speech act”, its importance in the choice of vocative. The most common types of speech acts and forms of vocative, which are used by contemporaries, have been outlined. The study is an attempt to highlight the problem of the disappearance of some forms of vocative due to the tendency of replacing the vocative case by nominative case or replacing vocative by the forms of the personal pronoun.