Західнополіські вигуки-прокльони в системі негативних комунікативних формул українців

Abstract

У статті розглянуто окрему групу вигукових фразеологізмів – вигуки-прокльони. Визначено семантичні особливості й окреслено комунікативне спрямування вигуків-прокльонів, зафіксованих у західнополіських говірках. Доведено, що ці інтер’єктиви мають виразний інтонаційний малюнок і переважно сталий зміст. Це дозволяє розглядати їх як вигукові речення. Актуальність дослідження діалектних особливостей таких лінгвістичних одиниць зумовлена тим, що саме на основі місцевої номінації можуть творитися смислові образи багатьох вигукових фразеологізмів.

В статье рассмотрена отдельная группа фразеологизмов-междометий – междометия-проклятия. Определены семантические особенности и очерчено коммуникативное направление междометий-проклятий, зафиксированных в западнополесских говорах. Доказано, что эти интеръективы имеют выразительный интонационный рисунок и преимущественно устойчивое содержание. Это позволяет рассматривать их как междометные предложения. Актуальность исследования диалектных особенностей таких лингвистических единиц обусловлена тем, что именно на основе местной номинации могут создаваться смысловые образы многих междометных фразеологизмов.

The article considers a separate group of interjection phraseologisms – interjection-curses. The semantic peculiarities are determined and the communicative direction of the interjection-curses, recorded in Western Polissya dialects, is outlined. It is proved that these interjection have a distinct intonation drawing and mostly stable content. This allows consider them as interjection sentences. The relevance of the study of the dialectal features of such linguistic units is due to the fact that it is on the basis of the local nomination that semantic images of many interjection phraseologisms can be created.