Порівняльний аналіз правових засад сурогатного материнства

Abstract

У статті досліджено правові засади сурогатного материнства в Україні та інших зарубіжних державах. Установлено, що під сурогатним материнством прийнято розумінити допоміжну репродуктивну технологію, під час застосуванні якої жінка добровільно погоджується завагітніти, виносити та народити біологічно чужу їй дитину, яку після пологів передають на виховання генетичним батькам. Сурогатне материнство може бути повним (або гестаційним) та частковим (або гендерним), безоплатним та комерційним. Зазначено, у яких державах дозволено тільки безоплатне сурогатне материнство, у яких можливе також і комерційне сурогатне материнство, а також виявлено держави, у яких на законодавчому рівні визнано злочином застосування вказаної репродуктивної технології. Проаналізовано позиції науковців щодо врахування інтересів дитини, народженої в результаті застосування процедури сурогатного материнства. Установлено, що сурогатне материнство повинно здійснюватися на договірній основі. Досліджено практичні проблеми, які виникають під час укладення договорів та застосування такої допоміжної репродуктивної технології як сурогатне материнство. Запропоновано шляхи вирішення вказаних проблем. Проаналізовано позитивні новели проекту Закону України «Про допоміжні репродуктивні технології», а також наявні в ньому прогалини. Виокремлено загальні правові засади сурогатного материнства, варіативні, а також національні особливості. Зокрема, загальними правовими засадами сурогатного материнства є добровільність, конфіденційність та договірне регулювання, варіативною засадою є оплатність (безоплатність). В Україні, крім вказаних засад, процедура сурогатного материнства відбувається тільки за наявності медичних показників до застосування процедури та можливості застосування в інтересах чоловіка та жінки, що перебувають в офіційному шлюбі.