Зміст принципу найкращих інтересів дитини та його практичне застосування

Abstract

У статті досліджено зміст принципу найкращих інтересів дитини, його законодавче закріплення та практичне застосування. Проаналізовано міжнародні конвенції (Декларацію прав дитини ООН, Конвенцію про права дитини, Європейську конвенції про здійснення прав дітей та Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей), національні законодавчі акти, які містять принцип найкращих інтересів дитини. Виявлено норми Сімейного кодексу України, в яких чітко проявляється дія принципу найкращих інтересів дитини.Досліджено пратиктику Європейського суду з прав людини щодо сфер застосування даного принципу, а саме у справах про возз’єднання сім’ї, відносини між усиновлювачем і усиновленою дитиною, контакт із дитиною та права на спілкування з нею того з батьків, що проживає окремо, або інших родичів, позбавлення батьківських прав, встановлення батьківства та інших. Встановлено, що у практиці Європейського суду з прав людини інтереси дитини залежно від їх характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Проаналізовано рішення Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовується принцип найкращих інтересів дитини. Запропоновано принцип найкращих інтересів дитини розуміти як пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчиненні дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я та особливостей розвитку. Обгрунтовано, що принцип найкращих інтересів дитини передбачає врахування думки дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. На основі здійсненого дослідження запропоновано зміни до Сімейного кодексу України