Самореферентність дискурсивної ідентичності

Abstract

У статті порушуються питання, пов’язані з проблематизацією ідентичності в умовах постмодерної реальності. Проблема ідентичності як дискурсивного утворення постмодерної реальності досліджується, виходячи із твердження про існування поліфонії ідентичностей на фоні соціальних змін. Проаналізовано положення теоретиків постмодерну про фрагментованість суб’єкта і дискурсивну природу ідентичності. Розглянуто положення про дискурс як спосіб буття соціальних інститутів. Резуль- тати теоретичного аналізу засвідчують, що феномен дискурсивної ідентичності спрямований на розуміння соціального як дискурсивної конструкції. Певний дискурс конструює певну дискурсивну ідентичність, що відповідає змісту дискурсу. Входження фрагментарності в життя сучасного суспільства виявляється в тому, що індивід вивільняється від штучності будь-яких стереотипів, феноменологічної редукції в цілому і прагне жити тим життям, що конструює. Індивід більше переймається цінностями приватного життя, індивідуальними правами на автономність, приватність. Досліджено, що здійснюючи певні індивідуальні і соціальні дії, індивід у такий спосіб здійснює пошук своєї ідентичності, він намагається дивитися на світ очима Іншого, і істина з цієї точки зору втрачає свою однозначність і набуває мозаїчності й поліфонічності. Розглядається ідея про ідентичність як самореферентне дискурсивне утворення як таке, що саме до себе визначає відношення значимості і здатність до самовизначення, самопізнання, самотворення, самовідтворення і самоздійснення. Зроблено висновок, що завдяки своїм характеристикам самореферентна ідентичність здатна не тільки конструювати себе в контекстах різних дискурсів, а й впливати на соціальні інститути, легітимізуючи у вигляді різних соціально-психологічних практик, різні способи життя, що розкривають інші способи соціального існування. У подальшому передбачається виявлення механізмів забезпечення самореферентності ідентичності на прикладі різних практик шлюбно-сімейного партнерства і батьківства. Ключові слова: трансформаційні суспільні процеси, фрагментарність, дискурс, ідентичність, практика, рефлексія, індивідуальний смисл, проблематизація, самореферентність.

The article raises questions related to the identity problems in terms of postmodern reality. The problem of identity as a discursive formation of postmodern reality is investigated on the basis of the assertion about the existence of identities polyphony on the backdrop of social changes. The principles of the postmodern theorists about the fragmentation of the subject and the discursive nature of identity have been analysed. The statement of discourse is studied as a way of being of social institutions. The results of the theoretical analysis show that the phenomenon of identity discourse is aimed at the understanding of the social as a discursive construction. Some discourse constructs some discursive identity that corresponds to the content of discourse. The entry of the fragmentation in modern life is shown in the fact that the individual frees himself/herself from the artificiality of stereotypes, phenomenological reduction in general and seeks to live the life that he/she designs. The individual is more concerned with the values of private life, individual rights on autonomy, privacy. It is researched that making some individual and social acts, the individual searches for his/her identity in this way, he/she tries to look at the world through the eyes of Another, and the truth from that perspective loses its uniqueness and becomes mosaic and polyphonic. There is examined the idea of identity as a self-referent discursive formation, i.e. the formation that defines for itself the attitude to importance (significance) and the ability to self-determination, self-knowledge, self-creation, self-reproduction and self-realization. It is concluded that due to its characteristics self-referent identity can not only construct itself in the contexts of different discourses, but also affect social institutions, legitimising different ways of life in a variety of psychosocial and social practices, revealing other ways of social existence. The identification of mechanisms ensuring self-referent identity on the exam ples of different practices of matrimonial partnership and parenthood is envisaged for further studies. Key words: social transformation processes, fragmentation, discourse, identity, practice, reflection, individual sense, problematization, selfreference.