Дискурс бажання як спосіб конституювання Я та конструювання практик шлюбно-сімейного партнерства та батьківства

Abstract

The theoretical part of the article is related to the analysis of different approaches to the understanding of the concept of «desire». It is revealed that researchers are not limited to the psychoanalytic interpretation of desire and do not resort to the reduction of desire to the intimate sphere. The concept is considered as a form of human sensitivity, as self-affirmation, as need (specified need), as a superstructure above the need, as a phenomenon of activity motivation. There are analysed basic ideas of the phenomenon of desire which make possible to treat it as a way of Me-constitution and discursive practices construction. It is indicated that desire is the starting condition for human existence. There is highlighted the key position of scientific studies which explains that identification of subjectivity is realized in the process of self-understanding as the subject of its desire. During the analysis of desires the problematisation of the attitude of a subject to himself is carried out. It is noted that in the changed social reality every desire/ wish can come true and get its sense. It is emphasized that desire senses are the basis on which the practices of partnership and parenthood are constructed. It is noted that the difference of senses of matrimonial practices of partnership and parenthood in polydiscourse space indicate the difference of positions of subjects in their vision of social reality. The polyphony of practices of partnership and parenthood represents a real kaleidoscope of individual meanings and senses of desires and makes clear semantic reality in which a personality focusing on its own projects of lifecreation, constructs meanings appropriate to its desires. The conclusion is made that different desire discourses present different representations of social life that allow to consider them as a way of construction practices of matrimonial partnership and parenthood, and as a way of Me-constitution.

Теоретична частина статті пов’язана з аналізом різних підходів до розуміння поняття «бажання». Виявлено, що дослідники не обмежуються психоаналітичною інтерпретацією бажання і не вдаються до редукції його в інтимну сферу. Зазначене поняття розглядається як форма людської чутливості, як самоствердження, як потреба (конкретизована потреба), як надбудова над потребою, як феномен мотивації діяльності. Проаналізовано основні уявлення про феномен бажання, які дозволяють вести розмови про нього як про спосіб конституювання Я та конструювання дискурсивних практик. Зазначено, що бажання є вихідною умовою буття людини. Виділено ключове положення наукових розвідок, в яких пояснюється, що ідентифікація суб’єктивності здійснюється в процесі розуміння себе як суб’єкта свого бажання. В процесі аналізу бажань здійснюється пробле- матизація відношення суб’єкта до себе самого. Зазначається, що в змі- неній соціальній реальності будь-яке бажання може стати реальністю і отримати свій смисл. Підкреслюється, що смисли бажань є базисом, на якому конструюються практики партнерства та батьківства. Наголошу- ється, що розбіжність смислів шлюбно-сімейних практик партнерства та батьківства в полідискурсивному просторі вказують на різність пози- цій суб’єктів у їхньому баченні соціальної реальності. Робиться висно- вок про те, що поліфонія практик партнерства і батьківства представляє реальний калейдоскоп з індивідуальних значень і смислів бажань та увиразнює ту смислову реальність, в якій особистість, орієнтуючись на власний проект життєтворення, конструює смисли, що відповідають її бажанням.

Теоретическая часть статьи связана с анализом разных под- ходов понимания понятия «желание». Указано, что исследователи не ограничиваются психоаналитической интерпретацией желания и не прибегают к редукции желания в интимной сфере. Исследуемое понятие рассматривается как форма чувственности, как самоутверж- дение, как потребность (конкретизированная потребность), как над- стройка над потребностью, как феномен мотивации деятельности. Проанализированы основные представления о феномене желания, которые позволяют вести разговор о нём как способе конституирова- ния Я и конструирования дискурсивных практик. Показано, что желания – это исходное условие бытия человека. Выделено ключевое утверждение научных поисков, в которых объясняется, что иденти- фикация субъективности осуществляется в процессе понимания себя как субъекта своих желаний. В процессе анализа желаний происхо- дит проблематизация отношений субъекта к себе самому. Определено, что в изменённой социальной реальности любое желание может иметь смысл и может стать реальностью. Подчёркивается, что смыслы жела- ний – это базис, на котором конструируются практики партнёрства и родительства. Артикулируется на том, что различие смыслов брачно- семейных практик партнёрства и родительства в полидискурсивном пространстве указывают на разность позиций субъектов в их видении социальной реальности. Делается вывод о том, что полифония прак- тик партнёрства и родительства представляет реальный калейдоскоп из индивидуальных значений и смыслов желаний и подчёркивает ту смысловую реальность, в которой личность, ориентируясь на собственный проект жизнетворчества, конструирует смыслы, которые отвечают её желаниям.