Діагностика і хірургічне лікування синдрому хронічної абдомінальної ішемії

Abstract

У статті досліджено причини пізньої діагностики і недостатнього використання хірургічних та ендоваскуля- рних методів лікування синдрому хронічної абдомінальної ішемії (СХАІ). Авторами проведено аналіз ре- зультатів хірургічного лікування 29 пацієнтів з ураженням черевного стовбура (ЧС) і верхньої брижової ар- терії (ВБА). Всі пацієнти госпіталізовані у відділення судинної хірургії в стадії декомпенсації. Пацієнтам виконані такі операції: екстравазальна компресія ЧС – 11, протезування ЧС – 3, резекція ЧС з анастомозом кінець в кінець – 1, аорто-черевно-брижове антеградне протезування біфуркаційним протезом – 7, клубо- во-печінкове ретроградне аутовенозне шунтування – 1, резекція аневризми ВБА – 2, черезшкірна ендовас- кулярна ангіопластика ЧС та ВБА – 10, стентування ЧС – 2, стентування ВБА – 2. При декомпресії ЧС та клубово-печінковому протезуванні використовувався лапаротомний доступ, в інших випадках застосовува- ли торакофренолюмботомію по 7–8 міжребрових просторах. Безпосередні результати операції у 24 пацієнтів хороші, 1(4%) хворий помер після ретроградного клубово-печінкового шунтування. Віддалені результати в терміни від 1-го до 16 років у 20 хворих хороші, у 3 – невідомі, у однієї пацієнтки після декомпресії виникла оклюзія ЧС та рецидив СХАІ. Черезшкірна ендоваскулярна ангіопластика в усіх хворих ви- явилася неефективною. Технічний успіх стентування був у всіх пацієнтів. Ключові слова: хронічна абдомінальна ішемія, діагностика, хірургічне, ендоваскулярне лікування