Теоретичні характеристики правомірноЇ поведінки

Abstract

Статтю присвячено з’ясуванню сутності основних характеристик правомірної поведінки, визначенню критеріїв її класифікації та структури. Зокрема, зазначено, що правомірна поведінка − це масова за масштабом, соціально корисна, усвідомлена поведінка (дія або бездіяльність) індивідуальних чи колективних суб’єктів, яка відповідає правовим нормам та принципам права і гарантується та забезпечується державою. Виходячи з такого визначення правомірної поведінки, автори виділили притаманні їй ознаки: а) соціальна корисність правомірної поведінки; б) суб’єктивність правомірної поведінки; в) об’єктивність правомірної поведінки; г) відповідність проявів правової поведінки вимогам правових норм; ґ) гарантованість та забезпеченість правомірної поведінки державою – держава зацікавлена в поширенні правомірної поведінки у суспільстві. Наведено критерії класифікації видів правомірної поведінки: а) за соціальною значимістю та способами юридичного закріплення різних видів правомірної поведінки можна виділити об’єктивно необхідну правомірну поведінку, соціально допустиму правомірну поведінку, небажану для суспільства і держави правомірну поведінку; б) залежно від об’єктивної сторони розрізняють активні дії та бездіяльність; в) залежно від ставлення суб’єкта до своєї поведінки та до її мотивації (тобто за суб’єктивною стороною) розрізняють соціально активну поведінку, законослухняну поведінку, конформістську поведінку, маргінальну поведінку, звичаєву поведінку. Зроблено висновок, що правомірна поведінка є основою правопорядку сучасної держави. Через масовий характер правомірної поведінки держава здатна реально та ефективно реалізовувати покладені на неї функції, а право − виконувати своє пряме призначення. Тому державно-правові інституції, розуміючи, що ключем їх ефективності є здатність приймати закони та рішення, які будуть дотримуватися громадськістю, намагаються діяти у спосіб, який буде стимулювати правомірний варіант поведінки. The article is devoted to clarifying the essence of the basic characteristics of lawful behavior, determining the criteria for its classification and structure. In particular, it is determined that legitimate behavior is a mass-scale, socially beneficial, conscious behavior (act or omission) of individual or collective entities that complies with legal norms and principles of law and is guaranteed and guaranteed by the state. Based on this definition of legitimate behavior, the authors have identified the following inherent features: a) the social utility of legitimate behavior; b) subjective behavior; c) objectivity of lawful behavior; d) compliance of legal behavior with the requirements of legal norms; e) Guarantee and security of lawful conduct by the state − the state is interested in spreading lawful behavior in society. The following criteria are classified for the types of lawful behavior: a) the social significance and ways of legally securing different types of lawful behavior can be distinguished by the following types: objectively necessary legitimate behavior; socially permissible legitimate behavior; undesirable behavior for society and the state; b) depending on the objective side, distinguish the following types of lawful behavior: active actions; inaction; c) depending on the subject’s attitude to his behavior and his motivation (that is, the subjective side), distinguish the following types of lawful behavior: socially active behavior; law-abiding behavior; conformist behavior; marginal behavior; habitual behavior. It is concluded that legitimate behavior is the basis of the rule of law of the modern state. Due to the mass nature of legitimate behavior, the state is able to realistically and effectively implement the functions assigned to it, and the right to fulfill its direct purpose. Therefore, public-law institutions, realizing that the key to their effectiveness is the ability to make laws and decisions that will be respected by the public, try to act in a way that will encourage legitimate behavior.