Венгерские послелоги и русские предлоги: одно и то же " с противоположным знаком"?

Abstract

У статті завершується розпочатий у попередній роботі аналіз питання про співвідносність угорських післялогів та російських прийменників з метою виявлення ступeня їхньої близькості. Автор досліджує мовно-функ- ціональний статус обох цих категорій релятивних слів, зумовлений їх морфолого-синтаксичними властивостями, і констатує таке. Між угорськими післялогами й російськими прийменниками наявна принципова різниця з точки зору їх ролі як компонентів утворюваних за їх допомогою конструкцій з іменниками: в російських синтаксемах організуюча грама- тична роль належить іменникові у формі непрямого відмінка, а другорядна – прийменникові, при тому, що прийменник керує відмінковою формою іменника. Питання про подібний розподіл ролей між угорським післялогом та іменником навіть не виникає: угорські післялоги зазвичай не вимагають від іменника певного відмінкового закінчення, і той зали- шається в абсолютній формі. Синтаксичний зв’язок між ними тому не можна назвати керуванням у повному розумінні. Роль післялога в організації субстантивної синтаксеми є більш значущою, ніж роль прийменника. До того ж угорські післялоги можуть бути базою для утворення нових слів або граматичних форм, чого російські прийменники позбав- лені. На думку автора, російський прийменник у зіставленні з угорським післялогом з цих причин постає як менш самостійна функціональна одиниця, а угорські післялоги знаходяться набагато ближче до знаменних частин мови, ніж російські (чи інші слов’янські) прийменники. Наведені факти є безумовним свідченням відсутності між цими словами-реляторами в обох мовах відношення на зразок «один до одного» і підтверджують кінцевий висновок щодо них, зроблений у попередньому дослідженні (стаття 1): угорські післялоги і російські прийменники являють собою якісно різні функціонально-змістові одиниці, а не одну й ту саму величину, бодай і «з протилежним знаком».

The paper finishes the analysis of the problem of correlation of the Hungarian (H.) postpositions and Russian (R.) prepositions, that had been carried out in the previous work (article 1) to establish the degree of their closeness. Author analyses the language-functional status of both of these relative words categories, caused by their morphologic-syntactical features, and states the following. There is a content difference between H. postpositions and R. prepositions from the point of view of their role in constructions with nouns made by their means. In R. syntaxemes a noun in oblique-case forms has grammatical function of creator whereas a preposition has minor role, although it determines a case form of noun. The question of such a role-distribution as for Hungarian postpositions and nouns does not even arise, because H. postpositions usually do not demand definite case form from the noun, and that remains in absolute form. Syntactic connect between noun and postposition in H. therefore can’t be named a government in full sense of the word. The role of the postposition in substantive syntaxeme organization is more important in comparison with the same role of R. preposition. Besides H. postpositions may function as a basis for making morphologic forms of word or creating new words, whereas R. prepositions have not such a possibility. So, according to the author, R. prepositions in the confrontation to H. postpositions seam for these reasons less autonomic function-language units, and H. postpositions are much nearer to the notional parts of speech than Russian (or another Slavic) prepositions. Mentioned facts serve as an indisputable evidence of lacking the one-to-one correlation between these word- relators in both of the languages and confirm the final author’s conclusion made in previous work: H. postpositions and R. prepositions are qualitatively different functional-semantic language units, and they are not the same being even if having the “opposite sign”.