Складні антропонімні формули в чеських писемних пам’ятках ХV-XVIII століть

Abstract

The article examines the composition and dynamics of the use of the Czech composite personal names of the XV-XVIII centuries. On the basis of statistical analysis we have defined the main trends in the development of old Czech antroponymy of that period.The component composition of multi-lexeme anthroponymic formulas is constant. The multiplexed names included six anthroponymic categories: nicknames, toponimic attributes, possessive names, profession names, personal names and names behind the house. Analysis of the composition of these anthroponymic formulas makes it possible to conclude that, beside a personal name, a toponymic meaning remains relevant. The use of this anthroponymic unit over the centuries is proof that in Czech society the definition of a geographical person remains an effective means of identifying humanity.In the course of the study, it was found that over the centuries the Czechs had a high proportion of anthroponomisms that characterized the people on the individual and toponimic attributes, in particular AF personal name + nickname + toponimic attribute and personal name + two toponimic attributes. Czech four-lexeme anthroponyms appear in documents of the 15-17 centuries, but their share is only about 2-5% of all onyms. In the 18th century the number of fixations of such names increased somewhat, as did their qualitative composition. The typical formula of four-lexeme names in the 15-18 centuries is realized in the form: name + nickname + two toponimic attributes, and name + two nicknames + toponimic attribute. Since the 16th centuryappear in documentsformulas consisting of two names a nickname and a toponimic attribute. It was a fashion that was born in the sixteenth century among the dominant sections of society. This anthroponymic fashion implied the presence of two christian names in humans.

У статті досліджено склад та динаміку поширення чеських складених власних особових назв XV – XVІІІ ст. Статистичні дані вказують на основну тенденцію у розвитку старочеської антропонімії цього періоду: у ХV ст. з’явилася тенденція до стійкого збільшення складених імен. Результат дослідження засвідчив, що протягом століть у чехів високу питому вагу мали антропоніми, які характеризували особу за індивідуальною та відтопонімною озна- кою, зокрема АФ особове ім’я + прізвисько + відтопонімне означення та особове ім’я + два відтопонімні означення.