О статусе лексических разночтений в списках " Повести временных лет"

Abstract

The problem of the interaction of Church Slavonic and Russian folk languages in the process of formation of literary languages among the Eastern Slavs is the most important and least studied on the exact language material. For its solution, the most interesting are the original texts, which combine elements of Church Slavonic and folk languages. Such texts include annals, for example, The Tale of Bygone Years. His text reflects this process very much, and it has been saved in many lists, which differ in territorial and temporal characteristics. In the article, the author presented the results of a comparative study of 6 lists of «Tales of the Past». The author studied the functions of book Slavic words, that is, words that have in their structure signs of the Old Slavic (later – Church Slavonic) language and signs of the East Slavic language. The bulk of such words are words mapped as book Slavic and East Slavic. These include tokens with non-pleophonic / pleophonic words with roots in themselves. Therefore, the subject of research is limited by differences in the use of these words. As a basic material, the author uses the data of the Lavrentievsky list, as the most authoritative of the survivors. Data from the other 5 lists are compared with materials in the first list: Radzivilovskyi and Academic (Lavrentievskyi group), Ipatievskyi, Khlebnikovskyi and Pogodinskyi (Ipatievskyi group). The analysis showed the predominance of words with non-pleophonic roots in the L-list in terms of number (179 units) and frequency of use (1150 examples). The author notes that in one case out of 5, the use of these words reflects a mismatch with other lists. For pleophonic roots, these parameters are 98 and 338 units, respectively. Differences are noted in every third example of the use of these words. A characteristic feature of the discrepancies is the diversity of types. All types are divided into 2 groups: 1) differences in lists that are associated with roots of the type * -tort - / * - tert- (врагъ // ворогъ, середа // среда, гладъ // голодъ и голодъ // гладъ etc.); 2) textual inconsistencies caused by the absence of a fragment or word in the text of the L-list. The author of the article calls into question theories in which the role of lexical differences in solving common theoretical problems, the origin and development of literary languages among the Eastern Slavs is underestimated. This, for example, is the theory of the modern linguist B. A. Uspensky. B. A. Uspensky believes that only phonetic and grammatical signs uniquely determine the nature of the text. The author of the article notes that the phonetic adaptation of the Old Slavonic texts began from the moment the writing appeared in Russia. The system of the old Slavic language and the Eastern Slavic folk language in the early Middle Ages was similar. This fact ruled out their consistent opposition.

Проблема взаємодії книжної церковнослов’янської і живої розмовної мов у процесі становлення літе- ратурних мов східних слов›ян, незважаючи на свою актуальність, є найменш дослідженою щодо конкретного мовного матеріалу. Для її розв’язання найбільший інтерес представляють ті оригінальні твори, мова яких характеризується ши- роким поєднанням елементів високої церковнослов’янської книжності і живої розмовної мови східних слов’ян. Саме до таких пам’ятників належать літописи, які допускають максимальну свободу цього поєднання, і зокрема «Повість мину- лих часів», яка збереглася в низці списків, що розрізняються за територіальною і часовою приналежністю. У статті представлені результати зіставного вивчення за 6 списками «Повісті минулих часів» функцій книжнос- лов’янізмів, тобто слів, які мають у своїй структурі яскраво виражені ознаки співвіднесеності зі старослов’янською (пізніше – церковнослов’янською) мовою, і парних східнослов’янізмів. Оскільки основний корпус слів, що протистав- лені як книжнослов’янізми і східнослов’янізми, складають лексеми з неповноголосними / повноголосними поєднаннями в коренях, об’єкт дослідження обмежено різночитаннями у використанні цих лексем. Як вихідні використовуються по- казники Лаврентіївського списку, найбільш авторитетного серед тих, що збереглися. З матеріалами цього списку порів- нюються дані інших 5 списків – Радзивілівського й Академічного (Лаврентіївська група), Іпатіївського, Хлєбниковського і Погодінського (Іпатіївська група). Проведений аналіз текстів виявив в Л-списку очевидну перевагу лексем з неповноголосними коренями як за їх загальною кількістю (179 одиниць), так і за частотністю вживання (1150 прикладів), при цьому у кожному 5 викори- станні зазначених лексем спостерігаються різночитання з іншими списками. У повноголосних лексемах ці параметри дорівнюють відповідно 98 і 338 одиницям. Різночитання фіксуються в кожному 3 прикладі вживання таких слів. Харак- терною особливістю виявлених різночитань є різноманіття їх типів, яке в узагальненому вигляді можна звести до 2 груп: 1) відмінності за списками, які так чи інакше пов’язані з коренями типу *-tort-/*-tert- (ворогъ // врагъ, середа // среда, гладъ // голодъ і голодъ // гладъ тощо); 2) текстологічні різночитання, котрі обумовлені відсутністю в Л-списку порівнюваного фрагмента тексту або лек- семи, що аналізується. Автор статті ставить під сумнів певну недооцінку значення лексичних різночитань для вирішення низки загаль- нотеоретичних питань, що стосуються походження і розвитку літературних мов східних слов›ян. Це спостерігається в дослідженнях деяких сучасних лінгвістів, зокрема Б. А. Успенського, який вважає, що тільки фонетичні та граматичні ознаки однозначно вказують на характер тексту. У статті підкреслюється, що фонетична адаптація старослов›янських пам’яток почалася з моменту появи писемності на Русі, а морфологічні системи старослов’янської мови і живої розмов- ної мови східних слов’ян у період раннього середньовіччя визначалися досить високим ступенем близькості, що само по собі унеможливлювало їх послідовне протиставлення.