Мала проза українських письменників-шістдесятників у перекладі угорською мовою

Abstract

У статті досліджено переклади угорською мовою зразків української малої прози письменників-шіст- десятників, представлених в антологіях «Ukrán elbeszélők» («Українські оповідачі») (1968) та «Napraforgók. Mai ukrán elbeszélések» («Соняшники. Сучасні українські оповідання») (1982). Зроблено аналіз окремих художніх текстів (творів В. Дрозда, Гр. Тютюнника, Є. Гуцала, В. Шевчука, Р. Іваничука), що демонструють широту тематичної та стильової палітри тогочасної української новелістики, а також творчу еволюцію окремих митців. Наголошено на винятковій ролі упорядника та перекладача Шари Каріґ у популяризації української літератури. Предметом вивчення стали також до- сягнення в галузі перекладу Пала Мішлеї, Ендре та Анни Бойтарів, Єви Ґріґаші, Дьєрдя Радо та ін. Усі проаналізовані переклади засвідчують майстерність перекладачів, їх здатність адекватно передати засобами іншої мови зміст та ху- дожню специфіку текстів, різних за характером художнього вислову.

The paper examines the translations of Ukrainian samples of flash fiction writers of the sixties into Hungarian. There are no modern scientific works in Ukrainian literary studies that would highlight this aspect of Ukrainian-Hungarian inter-literary contacts. The most complete description of the novelistics belonging to the pen of writers of the sixties is represented in two thorough anthologies – «Ukrán elbeszélők» («Ukrainian Storytellers») (1968) and «Napraforgók. Mai ukrán elbeszélések» («Sunflowers. Contemporary Ukrainian Stories») (1982). The material of these editions provides a general overview of the latest trends selected in the Ukrainian prose of the second half of the twentieth century, as well as belles-lettres texts, including the works by V. Drozd, Gr. Tyutyunnyk, E. Gutsalо, V. Shevchuk and R.Ivanychuk. The exceptional role of the compiler and translator Sharа Karig in the process of popularizing Ukrainian literature has been emphasized in the paper. It has been demostrated that Pal Mishlei, Andrew and Anna Boitori, Eva Grigashi, György Rado, György Susmann and other masters of translation have been very skilful in translating tasks. Different texts in terms of topics and style professionally selected to attest the ideological-psychological, genre-style and artistic richness of Ukrainian flash fiction writers of the sixties and eighties as well as the evolution of individual artists are compiled in «Ukrán elbeszélők» and «Napraforgók» collections. All the translations under analysis testify to the skill of the translators, their ability to convey adequately by means of another language the content and artistic specificity of different artistic expressions of the texts, to reproduce the peculiarities of the author’s individual style. As a conclusion it has been stressed that in Soviet times the prose of Ukrainian writers of the sixties was presented to a Hungarian reader in the form of several anthological editions. Due to the fact that enormous work of the Hungarian translators mentioned above is appreciated and comprehended insufficiently by literary scholars it deserves a proper scientific evaluation, and points to the relevance and perspectives of further scientific studies.