Наука кримінального права радянського періоду про злочини проти волі, честі та гідності особи

Abstract

У статті проаналізовано погляди вчених радянського періоду на проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи. Зроблено висновок, що в радянській науці кримінального права злочини проти свободи особи не були пріоритетним напрямом дослідження. Питання кримінально-правової протидії таким посяганням розглядалися переважно на рівні підручників, навчальних посібників та науково-практичних коментарів. Встановлено, що в тогочасній юридичній літературі не було єдності думок стосовно системи цих злочинів. Єдиним злочином, щодо якого у вчених не виникало сумнівів з приводу його належності до посягань на особисту свободу, було незаконне позбавлення волі. Різні точки зору висловлювались у юридичній літературі стосовно викрадення або підміни чужої дитини: на думку одних дослідників, це діяння належало до злочинів проти особистої свободи, на думку інших – до злочинів проти сім’ї та нормального розвитку дітей. Проаналізовано погляди вчених радянського періоду на особливості об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів проти свободи особи. Окремо розглянуто погляди науковців на злочини, що визнавались пережитками патріархально-родового побуту. Серед таких злочинів, зокрема, примушування жінки до вступу у шлюб, примушування жінки до продовження шлюбу, перешкоджання вступу жінки у шлюб за своїм вибором, викрадення жінки всупереч її волі з метою вступу з нею у шлюб. Підкреслюється, що зазначені діяння фактично посягали на свободу жінки. Питанням кримінально-правової протидії посяганням на честь та гідність особи в радянський період було присвячено чимало дисертаційних досліджень, монографій та наукових статей. Відзначається, що у вказаний період категорії честі та гідності були надзвичайно заідеологізованими. Встановлено, що у радянській юридичній літературі під злочинними посяганнями на честь та гідність особи розуміли лише наклеп та образу. Проаналізовано погляди науковців на об’єкт вказаних злочинів. Звернуто увагу на найбільш дискусійні питання відповідальності за наклеп та образу, які розглядалися в радянській юридичній літературі (зокрема, про можливість вчинення вказаних діянь стосовно малолітніх, душевнохворих, осіб, які перебувають у непритомному стані, померлих тощо).