Сучасний стан і ключові тенденції торгівлі людьми в Україні

Abstract

У статті на підставі вивчення офіційних статистичних даних та матеріалів 300 кримінальних проваджень, розглянутих судами України за період з 2010 по 2019 рік, проаналізовано кількісно-якісні показники торгівлі людьми (ст. 149 КК України). Встановлено, що за 2013 рік органами прокуратури обліковано 130 випадків торгівлі людьми, у 2014 зареєстровано 118, у 2015 – 110, у 2016 – 114, у 2017 – 340, у 2018 – 268, у 2019 році – 316 таких злочинів. Підкреслюється, що у загальній структурі злочинності досліджувані посягання, як і загалом злочини проти волі, честі та гідності особи, займають мізерну частку. З’ясовано, що серед злочинів проти волі, честі та гідності особи торгівля людьми – другий за поширеністю злочин (після незаконного позбавлення волі або викрадення людини). Підкреслюється, що оцінити реальні масштаби торгівлі людьми на сході України нині навряд чи можливо, оскільки на непідконтрольних територіях не здійснюється жодного системного моніторингу, належним чином не працюють правоохоронні органи та правозахисні організації. З’ясовано, що більшість зареєстрованих випадків торгівлі людьми припадає на ч. 2 ст. 149 КК України. Пов’язано це з тим, що вказане діяння здебільшого вчиняється за попередньою змовою групою осіб. Підкреслюється, що результативність досудового розслідування кримінальних проваджень про торгівлю людьми є доволі низькою. Упродовж розглядуваного періоду з обвинувальним актом до суду направлялося лише кожне друге, а то й третє, відповідне провадження на рік. Досліджено особливості територіальної поширеності торгівлі людьми в Україні. Найбільше таких посягань зафіксовано у м. Києві, Одеській, Харківській, Дніпропетровській та Київській областях, найменше – у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій, Запорізькій, Рівненській, Кіровоградській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській, Сумській, Херсонській, Житомирській областях. Підкреслюється, що рівень латентності розглядуваного діяння є доволі високим. Проаналізовано причини латентності торгівлі людьми в Україні. З’ясовано кількісні показники торгівлі людьми залежно від форми експлуатації людини. Встановлено, що сексуальна експлуатація – найпоширеніша мета торгівлі людьми в Україні. Друга за поширеністю форма експлуатації – експлуатація у формі примусової праці, на третьому місці – примусове втягнення у зайняття жебрацтвом.