Гострий панкреатит: неінтервенційні лікувальні компоненти корекції механізмів розвитку захворювання та його ускладнень

Abstract

Вступ. Поряд з реалізацією адекватної хірургічної тактики методики неінтервенційного лікування, які спрямовані на корекцію механізмів розвитку та прогресування гострого ускладненого панкреатиту, набувають зростаючого значення. Мета дослідження. Опрацювати комплекс методів неінтервенційного лікування хворих, спрямованих на корек- цію механізмів розвитку захворювання та його ускладнень. Матеріали та методи. Комплексному обстеженню піддано 460 хворих на гострий ускладнений панкреатит. При виконанні кожного фрагменту дослідження формувались по дві вибіркові групи пацієнтів – основна, стосовно яких реалізовувався комплекс опрацьованих неінтервенційних методик, і порівняльна – з традиційними лікувальними підходами. Використано клінічні, лабораторні, біохімічні, радіологічні (рентґенологічні, ультрасонографічні, комп’ютерно-томографічні), інтралюмінарні (езофагогастродуоденоскопічні), а також спеціальні методики (бактері- ологічні, патоморфологічні) досліджень. Отримані результати опрацьовано методами варіаційної статистики з вико- ристанням критеріїв Сть’юдента, Фішера та χ². Результати досліджень та їх обговорення. Реалізація опрацьованих оригінальних методик, зокрема мульти- модальної анальгезії, антисекреторної терапії, нівелювання набряково-ексудативних уражень парапанкреатичної заочеревинної клітковини, корекції метаболічних розладів, а також вдосконаленого способу раннього ентеральн о- го харчування сприяла підвищенню ефективності лікування у порівнянні з традиційною медикаментозною терапі- єю. Висновки. З огляду на позитивний результат і загальнодоступність запропонованих методик, доцільним є впро- вадження їх у роботу хірургічних установ практичної охорони здоров’я. Ключові слова: гострий ускладнений панкреатит, неінтервенційні лікувальні методики

To work out complex methods of non-interventional treatment of patients, aimed at correcting the mechanisms of disease development and its complications. Materials and methods. 460 patients with acute complicated pancreatitis were subjected to a comprehensive examination. When performing each fragment of the study, two random groups of patients were formed– the main one, for which the complex of non-interventional techniques worked out and comparative-with traditional therapeutic approaches. Clinical, laboratory, biochemical, radiological (X-ray, ultrasonographic, computer-tomographic), intraluminal (esophagogastroduodenoscopy), as well as special methods (bacteriological, pathomorphological) of research were used. The obtained results are processed by methods of variation statistics using the criteria of Student, Fisher and χ². Results. The implementation of the elaborated original methods, in particular multimodal analgesia, antisecretory therapy, leveling of edema and exudative lesions of paranapankreatic retroperitoneal fiber, correction of metabolic disorders, and improved method of early enteral nutrition, have contributed to the improvement of treatment efficacy compared with traditional medication therapy. Conclusion. Given the positive result and accessibility of the proposed methods, it is advisable to introduce them into the work of surgical institutions of practical health care. Key words: acute complicated pancreatitis, non-interventional therapies