The opposition of the Ottoman Empire and the Holy Roman Empire in Central and Eastern Europe and the position of the Czech szlachta (the end of the XVth – the 30-ies of the XVIth century).

Abstract

The aim of the research is to highlight the problem of the opposition of the Ottoman Empire and the Holy Roman Empire in the Central-Eastern region of Europe and to reveal the position of the Czech szlachta. The research methodology is based on the principles of historicism, systematic, scientific, author's objectivity, based on historical sources and the chronological and problem principle, as well as on the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (integrated method of analysis of sources, historical-comparative, historical-descriptive, historical-systemic, terminological analysis) methods. The scientific novelty is that for the first time in Ukrainian historical science an analysis of the role and position of the Czech szlachta concerning the problem of the Turkish threat, through the prism of rule in the Czech kingdom of the Jagiellonian dynasty, was carried out. Conclusions. At the end of XV century to the beginning of XVI century the international situation in the Central-Eastern region of Europe was tense. The hostility continued between the leading monarchs of Europe. There was a direct Turkish threat to the Czech kingdom. The Papal state, the Polish kingdom and the Moscow principality tried to resist the Turkish aggression. The created anti-Turkish alliance (France, Poland and the Pope of Rome) was little effective. Thus, the Hungarian kingdom, headed by King Louis II of Jagiellon, was forced to actually resist the Turkish Empire on its own. Under such circumstances, Louis II, being a Czech king, sought support among the Czech classes. Taking into consideration the controversy between the Czech and Hungarian estates, it can be argued that the Czech gentry chose a neutral, expectant position, and the Czech city estate at this stage was ignored and did not provide adequate military support to the king. During that period the cities in the Czech kingdom resisted the Czech szlachta and fought for their rights and privileges. Among Hungarian estates there were disputes between magnates and szlachta, which greatly complicated the situation. The unsuccessful policy of the representatives of the Czech and Hungarian Jagiellon dynasty led to the loss of the support among the Czech lords, Hungarian magnates and the representatives of burghers. The culmination of the opposition was the Battle of Mohács (August 29, 1526). The Czech estates didn’t try to give the military help for the king and concerned only about their own interests which they higher than the state ones appreciated.

Мета дослідження – висвітлити проблему протистояння між Османською імперією та Священною Римською імперією в Центрально-Східному регіоні Європи та розкрити позицію чеської шляхти за часів правління Владислава ІІ та Людовіка ІІ Ягеллонів. Методологія дослідження спирається на принципах історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, опертя на історичні джерела та хронологічно-проблемний принцип, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (комплексний метод аналізу джерел, історико-порівняльний, історико-описовий, історико-системний, термінологічний аналіз) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історичній науці здійснено аналіз ролі чеської шляхти щодо проблеми турецької загрози, крізь призму правління в Чеському королівстві династії Ягеллонів. Висновки. На кінець XV - поч. XVI ст. міжнародна ситуація у Центрально-Східному регіоні Європи була напруженою. Тривала ворожнеча між провідними монархами Європи. Виникла пряма турецька загроза для Чеського королівства. Протистояти турецькій агресії намагалася Папська держава, Польське королівство та Московське князівство. Створений антиосманський союз (Франція, Польща, Папа Римський) був мало ефективний. Таким чином, Угорське королівство на чолі з королем Людовіком ІІ Ягеллоном було змушене фактично самостійно чинити опір Османській імперії. За таких обставин, Людовік ІІ будучи і чеським королем, шукав підтримку серед чеських станів. Зважаючи на суперечки між чеськими і угорськими станами, можна стверджувати, що чеська шляхта обрали нейтральну, вичікувальну позицію, а чеський міський стан на даному етапі був проігнорований і не надав належної військової підтримки королю. Саме в цей період у Чеському королівстві міста чинили опір чеській шляхті й боролися за свої права та привілеї. Серед угорських станів відбувалися суперечки між магнатами та шляхтою, що значно ускладнювало ситуацію. Вони так і не змогли дійти згоди і об’єднатися в період небезпеки. Невдала внутрішня політика представників чесько-угорської лінії династії Ягеллонів призвела до втрати підтримки серед чеських панів, угорських магнатів та представників містян. Кульмінацією протистояння з Османською імперією стала битва при Могачі (29 серпня 1526 р.). Чеські стани не надали належної військової допомоги королю і керувалися насамперед власними інтересами, які ставили вище державних.