Приводи для порушення дисциплінарного провадження відносно адвоката за законодавством України та Російської Федерації

Abstract

У даній статті досліджується питання про правову природу приводів для порушення дисциплінарного провадження щодо адвоката. Для розкриття даного питання автор проводить як теоретичний аналіз природи таких приводів, так і нормативно-правове їх закріплення за законодавством України та Російської Федерації. На підставі зазначеного аналізу автор виробив власне бачення можливих шляхів усунення недоліків чинного українського процесуального законодавства, використовуючи досвід насамперед російського законодавця. В статті робиться висновок про те, що в українському законодавстві є значні недоліки в правовому регулюванні приводів для порушення дисциплінарного провадження. При цьому найбільшій критиці піддається та частина положення, що стосується права кожного, кому відомі факти, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності адвоката, звертатися з відповідною заявою (скаргою) в кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, оскільки така норма певним чином суперечить одному з основних принципів адвокатської діяльності, а саме принципом незалежності. Вказується на позитивний досвід російського законодавця, який на відміну від українського використовує інший підхід у регулюванні питання, що стосується приводів для порушення дисциплінарного провадження щодо адвоката, використовуючи при цьому закритий характер цього списку. Звертається увага і на позитивність тієї норми російського законодавства, в якій зазначається, що скарга, звернення в якості приводу до порушення дисциплінарного провадження стосовно адвоката, не можуть бути засновані на діях (бездіяльності) адвоката, не пов'язаних з виконанням ним професійних обов'язків. Прив'язка даної норми тільки до діянь, які безпосередньо пов'язані з виконанням адвокатом професійних обов'язків є суттєвою додатковою гарантією у діяльності адвоката