Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/30412
Title: Ґеттоїзація та Голокост на Закарпатті у свідченнях жертв і очевидців (за матеріалами обласної Надзвичайної комісії)
Authors: Худіш, П.М.
Keywords: Голокост, Надзвичайна комісія, свідчення, ґеттоїзація, ґетто, Закарпаття, насильство
Issue Date: 2020
Publisher: Вид-во ДВНЗ "Ужгородський національний університет"
Citation: Худіш, П. М. Ґетоїзація та Голокост на Закарпатті у свідченнях жертв і очевидців (за матеріалами обласної Надзвичайної комісії) [Текст] / П. М. Худіш // Науковий вісник Ужгородського університету : серія: Історія / редкол.: Ю. В. Данилець (головний редактор) та ін. – Ужгород : Говерла, 2020. – Вип. 1 (42). – С. 90-101. – Бібліогр.: с. 99-100 (24 назв). – Роз. укр., англ.
Abstract: У статті розглядається процес ґеттоїзації в Закарпатті у період Голокосту на основі свідчень жертв та очевидців подій, зібраних Надзвичайною обласною комісією з розслідування злочинів угорсько-німецьких загарбників навесні 1946 р. Вводиться в науковий обіг раннє джерело з історії геноциду євреїв на Закарпатті. Аналіз проведено, базуючись на методологічному підході політолога та історика Голокосту Рауля Гілберга. Він виділяв тріаду соціальних ролей членів суспільства в добу геноциду, які базуються на поведінці, або послідовності дій людей: призвідники (злочинці), жертви та сторонні спостерігачі (bystanders). Основний зміст статті становить аналіз свідчень осіб, що належали до цих трьох концептуальних категорій. У дослідженні аналізуються свідчення призвідників Голокосту, а також їх перцепція жертвами. Призвідники, котрі давали свідчення для Надзвичайної комісії були чиновниками середньої та нижчої ланки, писарями в ґетто та акушерками, що проводили насильницькі обшуки жінок-єврейок. Переважно, всі вони були етнічними угорцями та членами «СС», проте є згадки про місцевих етнічних німців, русинів та ромів. У свідченнях цієї категорії осіб прослідковується самоцензура. Особлива увага приділена аналізу свідчень євреїв – жертв Голокосту, та їх травматичному досвіду. Основний акцент вони робили на процесі ґеттоїзації: конфіскація цінностей, примусова концентрація в ґетто, перебування в ґетто та депортація до Аушвіца. Жертви фокусувалися на досвіді щоденного насильства: знущання, побиття, тортури та зґвалтування. При цьому, вони згадували численних призвідників, у тому числі – осіб із місцевого населення. Крім того, у свідченнях є відомості про масові та окремі розстріли єврейського населення, а також матеріали ексгумації, яку проводили слідчі Надзвичайної комісії. Наостанок, розкриваються аспекти, що стосуються категорії сторонніх спостерігачів (bystanders), на основі аналізу їх свідчень та відображення у згадках жертв. Свідки згадували про випадки допомоги місцевого населення євреям, ув’язненим у ґетто, а також про неєвреїв – очевидців насильства. Крім того, певна частина bystanders свідчила, що не знала нічого про насильницькі дії та жорстокість щодо євреїв. Незважаючи на недоліки цього джерела, також проаналізовані у статті, воно залишається надзвичайно цінним для подальших наукових досліджень Голокосту на Закарпатті.
The article examines the ghettoization process in Transcarpathia during the Holocaust based on testimonies of victims and witnesses collected by the regional "Extraordinary commission to investigate and determine crimes and losses committed by Hungarian-German fascist invaders" in the spring of 1946. This source is examined within the methodological approach of the political scientist and Holocaust historian Raul Hilberg. He coined a typology of social roles' triad in the period of the genocide, based on behavior and sequence of actions: perpetrators, victims, and bystanders. I analyze the testimonies referring to these three conceptual categories. Thus, I examine the testimonies of perpetrators and their perceptions by victims. They were middle- and lower-level authorities, ghetto scribes, and midwives who performed violent searches of Jewish women. Mostly, they were all ethnic Hungarians and SS members, but there are references in testimonies to local ethnic Germans, Rusyns, and Roma. This category of persons utilized self-censorship in their testimonies to avoid possible criminal prosecution. In this article, I also investigate the testimonies of Jewish victims of the Holocaust and their traumatic experiences. The main focus of their testimonies was on the process of ghettoization: the confiscation of values, concentration to ghettos, and living there, and deportation to Auschwitz. Victims focused on the experience of their everyday violence in ghettos: humiliating, beating, torture, and rape. Moreover, they mentioned numerous perpetrators, including from the local population. Also, the testimonies contained information about the mass and individual killings of Jews, as well as exhumation processes conducted by the Extraordinary Commission investigators. Finally, I examine the aspects related to the category of bystanders, based on an investigation of their testimonies and their perception by victims. People have mentioned some cases of assisting by local inhabitants to Jews imprisoned in ghettos, and about non-Jews, who witnessed the violence living in ghettos. In addition, many bystanders testified that they did not know anything about violence against Jews. Notwithstanding the deficiencies of this source, also analyzed in the article, it remains crucial for further academic research within the examination of the Holocaust in Transcarpathia.
Type: Text
Publication type: Стаття
URI: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/30412
Appears in Collections:Науковий вісник УжНУ Серія Історія Випуск 1 (42) 2020



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.