Державно-церковні відносини в Угорщині в 1956 - 1989 рр.

Abstract

Метою статті є характеристика державно-церковних відносин в Угорській Народній Республіці у період правління Яноша Кадара (1956 – 1989 рр.). На основі аналізу угорської історіографії прагнемо показати, що підґрунтям успішної політики угорської влади після революційних подій 1956 р. було покращення життєвого рівня населення, досягнення суспільної злагоди та велика терпимість і гнучкість в релігійній сфері. Саме у цей час в країні були врегульовані відносини з «історичними» церквами – католицькою та протестантськими (реформатська і лютеранська). Наголошується, що впродовж 50-х років ХХ ст. владі вдалося перетворити частину кліру в слухняне знаряддя здійснення своєї внутрішньої та зовнішньої політики. Нескореним залишався примас угорської католицької церкви Й. Міндсенті (József Mindszenty), який виступав проти чинного політичного режиму в країні. У статті відзначено, що представники різних конфесій не брали надто активної участі у революційних подіях 1956 р., однак підтримали своїх співвітчизників. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що успішною була церковна політика Угорщини у 1960-х роках, оскільки католицька та протестантські церкви, примирившись з умовами релігійної свободи, наданої Угорською соціалістичною робітничою партією, допомагали державі проводити політику народного фронту в боротьбі за соціалізм. Відзначено, що на окрему увагу заслуговують відносини угорської влади з Ватиканом, які завершилися підписанням угод у 60–70-х роках ХХ ст. та візитом Яноша Кадара до папи Павла VІ у 1977 р. Янош Кадар став першим комуністичним лідером, який перетнув поріг Ватикану. У 1980-х роках вплив держави на церковне життя послабився, а в результаті суспільно-політичних змін наприкінці 80-х років церква в Угорщині здобула повну свободу.

The purpose of the article is to briefly describe the governmemnt-church relations in the Hungarian People’s Republic during the reign of J. Kadar (1956 –1989). Based on the analysis of Hungarian historiography, we seek to show that at the heart of the successful policy of the Hungarian authorities after the revolutionary events of 1956 there was an improvement of living standards of the population, the achievement of social harmony and considerable tolerance and flexibility in the religious sphere. At this partcular time relations with «historical» churches – Catholic and Protestant – were settled in the country. It is noted that throughout the 1950s the authorities succeeded in turning part of the cleric into an obedient instrument for the implementation of their domestic and foreign policies. The Primas (Head) of the Hungarian Catholic Church, József Mindszenti, remained invincible and opposed to the socialist perspective of the country’s development. The article makes a point that representatives of different faiths did not take too active part in the revolutionary events of 1956, but supported their compatriots. On the basis of scientific literature analysis it was established that the church policy of Hungary in the 1960s was successful, as the Catholic and Protestant churches, having adapted to the conditions of religious freedom granted to the Hungarian Socialist Workers’Party, helped the state to pursue a policy of «popular front in the struggle for socialism». It is pointed out that the attention is drawn to relations of the Hungarian authorities with Vatican, which ended with the signing of bilateral agreements in the 1960s-1970s and the visit of J. Kadar to Pope Pavel V; and in 1977 J. Kadar became the first communist leader to cross Vatican threshold. In the 1980s, the influence of the state on church life weakened, and as a result of social and political changes in the late 1980s, the church in Hungary was given full freedom.