Числовий вимір «правди»: демографічні втрати у політиці та голодоморних студіях

Abstract

Стаття присвячена аналізу історіографії демографічних втрат України від Голодомору 1932 – 1933 рр. та її взаємозв’язку з історичною політикою держави. З’ясовано особливості побутування тієї чи іншої цифри втрат у публічному дискурсі. Вивчено приклади політизації теми демографічних втрат частиною української історіографії. Розкрито ключові чинники та причини відсутності консенсусу щодо єдиного числа втрат серед вітчизняних дослідників. Серед причин виділено методологічний та джерельний аспекти. Автором висвітлено публічні заходи та шпальти інформаційних ресурсів, що стосувалися демографічних втрат від Голодомору 1932 – 1933 рр. На сторінках статті значна суспільна увага до теми втрат пояснюється прагненням перегляду частиною історіографії встановленої демографами цифри втрат. Автором розглядаються ключові етапи формування історичної політики держави щодо смертності в Україні під час Голодомору 1932 – 1933 рр. Висвітлено особливості залучення того чи іншого числа демографічних втрат у виступах перших осіб держави протягом 2000-х – 2010 х рр. Окрім суто наукових дискусій у статті присутній аналіз маніпуляцій і політичних спекуляцій з даної теми. Проаналізовано присутність теми демографічних втрат у юридичній кваліфікації Голодомору 1932 – 1933 рр. як геноциду українського народу. Наголошено на «зручності» для політичних кіл використання того чи іншого числа втрат. Під час дослідження автором використано історичний, логічний, діахронічний та спеціальний історіографічний методи. Розглянуто «війни чисел» на основі подібних кейсів історіографії інших країн. Визначено роль демографічних втрат для спроби здійснення правосуддя перехідного періоду, характерного для постгеноцидних суспільств. На сторінках статті встановлено, що політизована риторика на кшталт соціального конструкту «правди» набагато важливіша для апологетів числа 7 – 10 мільйонів втрат, ніж наукова методологія та сприйняття позиції опонента.

The article is devoted to the analysis of the historiography of the Ukraine population losses from the Holodomor of 1932 – 1933s and relationship with the state historical policy. Research methods: comparative, logical, historical, analysis and synthesis, systematic, historical-genetic, historiographical method. The paper studies leading concepts of the Ukraine population losses from the Holodomor of 1932 – 1933s. The author covers public events and information resources related to population losses from the Holodomor of 1932 – 1933s. Special attention is given to key factors and reasons for the lack of consensus on a single number of losses. Among the reasons are methodological and source aspects. The article reveals main concepts and scrutinize it critique in historiography. The article reports on methodological toolkit for the estimation population losses in domestic and foreign historiography. It is specially noted on the role of population losses in the legal consolidation of the Holodomor as genocide of the Ukrainians. The author outlines the main events of public discussions about the losses: debates, conferences etc. Emphasis is placed on «convenience» for politicals to use any number of losses. Examples of the politicization of demographic losses by a part of Ukrainian historiography are highlighted. The "war of numbers" is considered on the basis of similar cases of other countries historiography. The use of politicized rhetoric like the social construct of «truth» in population losses discussions is emphasized. The role of population losses in attempting to implement the transitional justice characteristic of post-genocidal societies are identified. Practical significance: recommended for use by authors of articles about the historical policy and population history.