ДОКТРИНАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУТУ НАРОДНОГО ВЕТО

Abstract

У публікації розглянуто доктринальні засади з питань форм безпосередньої де- мократії та існуючі проблеми щодо реалізації народом своєї влади шляхом засто- сування народного вето. На основі історичного ракурсу аналізу європейського за- конодавства в цій сфері запропоновано шляхи вдосконалення Основного Закону України. Встановлено, незважаючи на незначну та суперечливу підтримку у мисли- телів стародавнього світу та середньовіччя щодо необхідності визнання за народом права скасовувати законодавчі акти представницьких органів держави, значний роз- виток ця ідея отримала саме в епоху Нового часу, коли проголошення народовлад- дя супроводжується встановленням парламентаризму, авторитет та довіра до якого постійно падала у простого народу. Доведено, що сутність таких суджень полягала в тому, що сучасна демократія ґрунтується на ідеї народного суверенітету, тобто на необхідності створення такої системи державно-правових відносин, яка б забез- печувала примат права у всіх сферах суспільних відносин та надання можливості народу реалізовувати своє право бути джерелом і основою державної влади саме через різноманітні форми політичної участі у державному управлінні країною, однією з яких і є народне вето. Визначено, що погляди мислителів на підтримку народного вето зводяться до того, що право обмежувати державну владу визнається невідділь- ним, природнім правом людини, яке належить їх від народження. Тому саме народне вето є одним із засобів, що належить до системи стримувань та противаг, а отже, допомагає не тільки нормальному функціонуванню органів державної влади шляхом здійснення контролю за діями їхніх представників, але й безпосередньому здійснен- ню влади народом, що тим самим сприяє забезпеченню принципу народного суве- ренітету. Встановлено, що сьогодні практика застосування форм безпосередньої демократії значно випереджає теоретичні розробки в цій сфері. Саме це питання є актуальним, та водночас є велика кількість прогалин і протиріч у можливості консти- туційного закріплення нових форм безпосередньої демократії.

The publication examines the doctrinal foundations for the forms of direct democracy and the existing problems of the people exercising their power through the use of popular vetoes. On the basis of the historical perspective of the analysis of the European legisla- tion in this field, ways of improvement of the Basic Law of Ukraine have been proposed. Established, despite the small and contradictory support of thinkers of the ancient world and the Middle Ages on the need to recognize the right of the people to repeal the legis- lative acts of the representative bodies of the state, this idea received significant devel- opment precisely in the era of modern times, when the proclamation of democracy is ac- companied by the establishment of parliamentarism fell into the common people. It proved that the essence of such judgments was that modern democracy is based on the idea of popular sovereignty, that is, the need to create a system of state-legal relations that would ensure the primacy of law in all spheres of public relations and enable the people to exer- cise their right to be the source and basis state power precisely through various forms of political participation in the state administration of the country, one of which is the people’s veto. Certainly, the views of thinkers in support of the people’s veto boil down to the fact that the right to limit state power is recognized as an inalienable, natural human right that belongs to them from birth. Therefore, the people’s veto is one of the means pertaining to the system of checks and balances, and therefore helps not only the normal functioning of public authorities by exercising control over the actions of their representatives, but also directly exercising power by the people, thereby contributing to the principle of popular sovereignty. It is established that today the practice of using forms of direct democracy is far ahead of theoretical developments in this field. This is a very big issue, but at the same time there are many gaps and contradictions in the possibility of constitutionally securing new forms of direct democracy.