ЧИ СПРАВДІ НАРОД Є ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ?

Abstract

У статті критично осмислено тезу про те, що народ є джерелом влади. Автори ставлять питання: якщо владарює народ, то хто ж тоді є підвладним? як ідуть справи у монархічних державах, де королі правлять за божественним правом? як бути із колоніальними і тоталітарними державами: невже і там народ, будучи уярмленим, все одно залишається джерелом влади і сам себе пригноблює? як співвідносяться теза «народ – джерело влади» з іншими політико-правовими концепціями на кшталт вчення про суверенітет, природне право і суспільний договір? тощо. З’ясовано, що теза про те, що «народ є джерелом влади» є вельми дискусійною та являє собою не констатацію факту чи декларацію, а ідеологічний штамп демократії. Зазначається, що реальним джерелом влади є природа (об’єктивні закони світобудови), яка дарує розум і силу для організації держави та забезпечення добробуту. Виявлено, що го- ловним фактором, що зумовлює появу та існування держави, є суверенна влада, що володіє достатнім рівнем ефективності. При цьому насправді влада тримається на силі та відсутності опору підвладних. Вказано, що наділення народу владою су- перечить логіці утворення держави як інструменту забезпечення добробуту та може створювати загрозу повернення до хаосу додержавного стану. До того ж народ легко піддається маніпуляції, тому в реальності він є об’єктом, а не суб’єктом панування. Зазначається, що суверенітет, тобто верховенство, абсолютність, постійність, єд- ність, незалежність, необмеженість і неподільність, є властивостями виключно дер- жавної влади, яка згуртовує народ на певній території для досягнення певної цілі, що призводить до утворення держави. Підкреслено, що тільки держава, сильна у військовому, політичному та економічному плані, спроможна забезпечити реалізацію інтересів суспільства. Ключові слова: влада, джерело влади, народ, народний суверенітет, суверенітет, державний суверенітет, держава, природа, насильство, сила.

The article critically evaluates the thesis, that the people are the source of power. Authors discuss the questions: if the people rule the state, who is the subordinate? and what about the monarchies, where kings govern on the basis of the divine right? and what about the colonies and the totalitarian states: do the people govern there and oppress themselves? how the thesis, that the people are the source of power, correlates with other political and legal theories, such as doctrines of the sovereignty, natural law and social contract? etc. It was found, that the thesis that the people are the source of power is rather controversial. It is the ideological stamp of democracy, but not the statement of the fact or the declaration. Authors say, that the real source of power is nature (objective laws of the universe), which gives the mind and force, necessary to organize state life and guarantee welfare. It was found, that the sovereign power, which has the sufficient level of efficiency, is the main factor, which stipulates appearance and existence of the state. At the same time, in fact, the power is based on the force and on the absence of resistance of the subordinates. Authors came to the conclusion, that empowering the people is contrary to the logic of state formation and may threaten to return to the pre-state chaos. Moreover, people are easily manipulated, so in reality they are not the subject, but the object of domination. It was emphasized, that the sovereignty, that is supremacy, absoluteness, permanence, unity, independence, unrestrictedness and indivisibility are exclusive attributes of the state power, which unites the people in a certain territory to achieve a certain aim, which leads to the formation of the state. It is emphasized, that only a state, strong in military, political and economic terms, is really capable to realize the interests of society. Key words: authority, source of power, people, popular sovereignty, sovereignty, state sovereignty, state, nature, violence, power.