ПРАВОВА ПРИРОДА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Abstract

The article examines the relation between the concepts of "incorporeal property" and "intangible assets" in which it was established that in the first case, these are equivalent categories, whereby it is more expedient to use "incorporeal property" in legal doctrine instead of constructing "intangible assets". legally substantiated. In this case, intangible assets are a general category that brings together the whole array of incorporeal property used in economic activity - that is, those objects that are traditionally opposed to things: property rights and other property that does not relate to property right. in the second, the concept of "incorporeal property" is broader than "intangible assets." In this case, intangible assets should be considered in their classical sense, offered by economists, as the economic form of the existence of property rights. Approaches to defining the concept of intangible assets in current legislation and among economists have been analyzed, which has found that most authors disclose intangible assets from an economic point of view as intangible resources, which represent certain rights and benefits that allow the owner to engage in entrepreneurial activity. obtaining economic benefits. In addition, there was a lack of unity among scholars regarding the interpretation of the category "intangible assets", however, the existing controversy allows to distinguish the main features by which the object can be attributed to the intangible assets of an entity: lack of material structure; possibility of identification; availability of fixed term of intangible assets, from 1 year and more; the possibility of obtaining future economic benefits. The formulated concept of intangible assets as a complex of incorporeal objects, having property value and protected by subjective law, allows us to argue that the treatment of intangible assets from a legal point of view is wider than as an object of accounting and tax accounting, as a part of intangible Assets today include a number of objects that cannot be identified as an asset in accordance with the requirements of financial accounting (due to the inability to separate from the enterprise or individual, valuation difficulties, etc.).

У статті досліджено співвідношення понять «безтілесне майно» та «нематеріальні активи» у ході якого було встановлено, що в першому випадку, це рівнозначні категорії, при чому більш доцільно в правовій доктрині замість конструкції «нематеріальних активів» використовувати «безтілесне майно», як більш юридично обґрунтовану. В такому випадку нематеріальні активи – це узагальнююча категорія, яка об’єднує в собі весь масив безтілесного майна, що його використовують у господарській діяльності  тобто ті об’єкти, які традиційно протиставляються речам: майнові права та інше майно, яке не відноситься до майнових прав. у другому – поняття «безтілесне майно» ширше за «нематеріальні активи». У такому разі нематеріальні активи слід розглядати в їх класичному розумінні, запропонованому економістами, як економічну форму існування майнових прав. Було проаналізовано підходи до визначення поняття нематеріальні активи у чинному законодавстві та серед вчених економістів, у результаті чого встановлено, що більшість авторів розкриває нематеріальні активи з економічної точки зору як нематеріальні ресурси, що постають визначеними правами та перевагами, які дозволяють власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання економічних вигід. Крім того було встановлено відсутність єдності серед науковців з приводу тлумачення категорії «нематеріальні активи», тим не менше існуюча полеміка дозволяє виокремити основні ознаки, за якими об’єкт може бути віднесений до нематеріальних активів суб’єкта господарювання: відсутність матеріальної структури; можливість ідентифікації; наявність певного строку корисної дії нематеріальних активів, від 1 року і більше; можливість отримання майбутньої економічної вигоди. Сформульоване поняття нематеріальних активів як комплексу безтілесних об’єктів, що мають майнову цінність та охороняються суб’єктивним правом, дозволяє стверджувати, що трактування нематеріальних активів з правової точки зору ширше, ніж в якості об’єкта бухгалтерського та податкового обліку, оскільки до складу нематеріальних активів сьогодні входить низка об’єктів, які неможливо ідентифікувати як актив відповідно до вимог фінансового обліку (через неможливість відокремлення від підприємства чи індивіда, труднощі з оцінкою тощо).