Феномен насильства у соціології

Abstract

У статті розкрито ключові аспекти феномена насильства з точки зору соціологічної науки. Уточнено специфіку розуміння насильства на макро-, мезо- та мікрорівні. Відзначено значну предметну різноманітність підходів до тлумачення насильства у соціології. Природа насильства може бути продуктом як реальних протиріч, так і суто символічних процесів. Воно може трактуватися в якості як глибинного джерела соціальних трансформацій, так і прояву соціальних девіацій. Виокремлено два основні альтернативні підходи до трактування насильства: консеквентний та девіантологічний. Соціологія має найбільш розгалужене поняття насильства. Починаючи від «надіндивідуальної природи соціального примусу» Е. Дюркгейма до модерністської «концепції міжцивілізаційного насильства» С. Хантінгтона. Природа насильства, з точки зору соціологів, може бути продуктом як реальних протиріч, так і суто символічних процесів. Воно може трактуватися в якості як глибинного джерела соціальних трансформацій, так і прояву соціальних девіацій. Таким чином, насильство має бути об’єктом комплексного міждисциплінарного дослідження, яке інтегрує філософські, юридичні, соціологічні, психологічні та медичні підходи до аналізу цього феномена. Огляд соціологічних підходів до вивчення насильства дозволяє визначити дві основні стратегії, в межах яких це відбувається. Згідно з однією насильство – важлива складова частина соціального порядку, його застосування є об’єктивною необхідністю приборкати соціальний хаос і безлад. Таку стратегію слід вважати універсалістською. Згідно з другою стратегією дослідження насильство – діяльність із метою обмеження реалізації найважливіших життєвих прав і свобод людини. Ця стратегія активно розвивається в межах предмету соціології особистості та правознавчих наук. Стратегію, яка орієнтована на права і свободи особистості, треба вважати лібертаріанською. Дана стратегія є альтернативною відносно дослідницької стратегії універсалізму, а також складовою частиною авторитарного стилю управління. Підходи трактування феномена насильства відрізняються значною предметною різноманітністю. Принципові розбіжності між розглядом насильства в широкому і вузькому сенсах вимагають певних засобів їх інтеграції. Насильство стає предметом дослідження різних наук, зокрема соціології девіантного поводження, методологія яких є занадто широкою та недостатньо розробленою. Важливим недоліком поняття фізичного насильства є дистанціювання процесу пояснення і його розуміння як суспільного явища.