Мобінг в освітньому середовищі

Abstract

У статті розглянуто мобінг в освітньому середовищі як складне багатокомпонентне явище. Проаналізовано основні роботи вчених, які досліджували структуру та механізми відтворення мобінгу в закладах освіти. За основу взято теорію мобінгу Е. Руланна, яка пояснює мобінг через модель взаємодії не тільки ключових учасників мобінгу – моберів, жертви, спостерігачів, але й обґрунтовує включення звичної моделі мобінгу в систему контекстних факторів, як-от: клас, школа, суспільство, сукупність учнів з їх особистісними характеристиками, ефективність навчання, а також цінності, норми та правила, сім’ї учнів, педагогічний колектив та керівництво освітнього закладу. У результаті дослідження з’ясовано, що особистість мобера має специфічний набір індивідуальних якостей та поведінкових стратегій: система комплексів, самозакоханість та патологічне небажання визнавати свою поведінку деструктивною, висока, але нестабільна самооцінка, конфліктна поведінка оцінюється моберами як бажана, адже вони вбачають в ній можливість домінувати. Ситуацію, яку інші учні сприймають як нейтральну, мобери ідентифікують як конфліктну чи загрозливу. Звісно, на модель такої інтерпретації значний вплив здійснює найближче соціальне оточення учнів. Насамперед джерелом взірців та стратегій інтерпретації є сім’я, ЗМІ, друзі, соціальні мережі та заклади освіти. Важливими у формуванні поведінки мобера є інтерпретація ситуації, постановка цілей та критерії оцінки інструментарію їх досягнення. Ситуація відтворення мобінгу може підтримуватися легалізацією та ігноруванням насильства освітніми закладами. У результаті опитування, проведеного у травні 2019 року, що охопило 100 учнів старших класів, вдалося з’ясувати, що третина учнів вважають насильство прийнятним для вирішення ситуацій, використовують лайку та образи, переконані, що невдаху слід провчити за допомогою насильства. Третина опитаних учнів були жертвою насильства з боку інших дітей. Більшість опитаних зізналися, що є суб’єктами насильницької поведінки.