Constitutional foundations for the coordination of receipted and national lithuanian law in 1918–1920

Abstract

The research object of this study is the provisions of the Provisional Constitutions of 1918, 1919 and 1920 concerning the establishment of the Lithuanian legal system. The aim of the study was to determine what was the basis for the reception of foreign law and the particularism of the law, what law was recepted and what was the relationship between it and the newly created national law. The main methods used are systematic, teleological, historical, linguistic, and comparative. This article presents an original vision of recepted law and a critical assessment of the interwar Lithuanian governmental decision to completely eliminate recepted law. In the authors’ opinion, law reception and particularism enshrined in the Provisional Constitutions met the expectations of the citizens, and the government’s ambition to completely eliminate recepted law in all areas of people’s activities in the intensive development of the national law was in line with the strategic interests of the state and society. Particularism was a natural expression of pluralism inherent in the Western legal tradition and had a great potential for the development of Lithuanian law, which was not exploited due to the negative appreciation of particularism and the attempt to eliminate it completely. Acts issued by the Russian authorities in 1914-1915 and by the German authorities in 1915-1918 restricted the rights of Lithuanian residents, severely restricted monetary and property relations, made it difficult to rebuild the country’s economy, providing for repressive or restrictive measures against the citizens of hostile states. The restored state of Lithuania endeavoured to establish peaceful relations with all states, including those with whom Russia and Germany were at war. Cancelling the law imposed by the Russian and German authorities during the war was a reasonable and useful decision of the Lithuanian State authorities. The interpretation of the constitutional provision «[laws] which existed before the war» as «which existed before August 1, 1914», common in the historical legal literature of Lithuania, is incorrect. The question what laws were recepted has to be addressed not by the date of the adoption o a certain act, but by its content – insofar it is linked or unrelated to the First World War. All acts by which the Russian Empire intervened or were preparing to intervene in this war shall be considered to be excluded from the legal system of the restored State of Lithuania in the sense of the constitutional norm «[laws] which existed before the war» and the general spirit of this Constitution. The system of constitutional control entrenched in the Provisional Constitutions, where a court or an executive authority verified the compliance of a recepted law with the Constitution before applying it is subject to criticism from the standpoint of contemporary legal science, but under the conditions of Lithuania of 1918-1920, it was flexible, fast, allowing citizens to raise the issue of the constitutionality of the law and present their arguments. Key words: Legal history; Lithuanian Provisional Constitutions; law reception; particularism of law; Western legal tradition; legal pluralism; public law; private law.

Об’єктом дослідження є положення Тимчасових конституцій 1918 року, 1919 і 1920 років, що стосуються створення правової системи Литви. Метою дослідження є визначення, що послужило підставою для сприйняття іноземного права і партикуляризму закону, який закон був прийнятий і який зв’язок між ним і новоствореним національним правом. Основними методами, які використовуються є: систематичний, телеологічний, історичний, лінгвістичний та порівняльний. У цій статті представлено оригінальне бачення прийнятого закону і критична оцінка міжвоєнного рішення уряду Литви повністю скасувати прийнятий закон. На думку авторів, сприйняття закону і партикуляризм, закріплені у Тимчасових конституціях, відповідали очікуванням громадян, а прагнення уряду повністю скасувати прийнятий закон у всіх сферах діяльності людей при інтенсивному розвитку національного права відповідало принципам стратегічних інтересів держави і суспільства. Партикуляризм був природним виразом плюралізму, властивого західній правовій традиції, і мав великий потенціал для розвитку литовського права, який не використовувався через негативну оцінку партикуляризму і спроб його повного усунення. Акти, видані російською владою в 1914-1915 рр. та владою Німеччини в 1915-1918 рр., обмежували права жителів Литви, жорстко обмежували грошові та майнові відносини, ускладнювали відновлення економіки країни, передбачаючи репресивні або обмежувальні заходи проти громадяни ворожих держав. Відновлена Литовська держава прагнула встановити мирні відносини з усіма державами, включаючи ті, з якими Росія і Німеччина перебували у стані війни. Скасування закону, введеного владою Росії та Німеччини під час війни, було розумним і корисним рішенням влади Литви. Поширене в історико-правовій літературі Литви тлумачення конституційної норми «[закони], що іс- нували до війни» як «ті, що існували до 1 серпня 1914 року», неправильно. Питання про те, які закони були прийняті, повинно вирішуватися не за датою прийняття того чи іншого акту, а за його змістом – оскільки він пов’язаний або не має відношення до Першої світової війні. Всі дії, якими Російська імперія втручалася або готувалася втрутитися в цю війну, повинні вважатися виключеними з правової системи відновленої Литовської держави в сенсі конституційної норми «[закони], які існували до війни» і загальний дух цієї Конституції. Система конституційного контролю, закріплена у Тимчасових конституціях, коли суд або виконавчий орган перевіряє відповідність прийнятого закону Конституції до його застосування, піддається критиці з точки зору сучасної юридичної науки, але в умовах Литви 1918-1920 рр., він був гнучким, швидким, дозволяючи громадянам піднімати питання про конституційність закону, представляючи свої аргументи. Ключові слова: юридична історія; Тимчасові конституції Литви; прийняття закону; партикуляризм права; Західноєвропейська традиція права; правовий плюралізм; публічне право; приватне право.