СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАВА В УКРАЇНІ

Abstract

Статтю присвячено дослідженню сутності судового прецеденту, вивченню його правової природи та визначенню місця серед джерел права України. Питання щодо судового прецеденту саме як джерела права перебувало в центрі уваги багатьох науковців, однак і сьогодні воно займає центральне місце в межах наукових досліджень. З огляду на визначення місця прецеденту серед джерел права проводить- ся загальний аналіз системи джерел права в Україні. Розглядається структура та зміст судового прецеденту, надається декілька підходів до визначення судового прецеденту. Так, деякими науковцями під ним пропонується розуміти прийняте вищим судовим органом по конкретній справі рішення, котре набуває обов’язкового характеру для всіх інших судів під час розгляду аналогічних справ. Аналізується взаємозв’язок судового прецеденту та судової практики. Встановлюється роль судового прецеденту у функціонуванні права в Україні. Наголошується на позиціях науковців щодо впливу пре- цеденту на істотне підвищення мотивування судових рішень. Перелічуються форми його прояву, серед яких: акт правозастосування, правовий звичай, нормативний правовий акт, інтерпретаційний акт, акт преюдиції, правова позиція суду. Увага приділена також прецедентам, створеним Європейським судом з прав людини, як джерелу права, про що свідчить зміст пере- ліку міжнародно-правових документів, які були підписані Україною. Зазначаються наслідки запровадження системи прецедентного пра- ва, які полягатимуть у зобов’язанні суддів систематично, час від часу, проходити підвищення власного професійного рівня, що зумовлене потребою встановлення причини допущених помилок унаслідок скасування або зміни судового рішення. У статті наголошено на рекомендаційному характері судового прецеденту як джерела права, підтвердженням чого є такий факт, що право може реалізуватися та знаходити своє вираження тільки в законах та підзаконних актах, а з тієї підстави, що судовий прецедент не включений до джерел права, право не може виражатись у судовому прецеденті. Автором зроблений висновок щодо необхідності визна- ння на законодавчому рівні судового прецеденту як джерела права. Ключові слова: судовий прецедент, джерела права, судове рішення, судова практика, суд.

The article is devoted to the study of the nature of judicial precedent, the study of its legal nature and determining the place among the sources of law of Ukraine, since the issue of judicial precedent is precisely the source of law has been the focus of many scholars, but today it is central to scientific research. In connection with determining the place of precedent among sources, a general analysis of the system of sources of law in Ukraine is conducted. The structure and content of the judicial precedent is examined, and several approaches to determining the judicial precedent are provided. For example, some scholars have suggested that it should be understood to mean a decision taken by a higher judicial authority in a particular case, which becomes binding on all other courts when considering similar cases. The relationship between case-law and case-law is analyzed. The role of judicial precedent in the functioning of law in Ukraine is established. Emphasis is placed on the position of scholars on the impact of precedent on substantially enhancing the motivation of court decisions. The forms of its manifestation are listed, among them: the act of enforcement, the custom of law, the normative legal act, the act of interpretation, the act of pre-trial, the legal position of the court. Attention is also paid to the precedents established by the European Court of Human Rights as a source of law, as evidenced by the content of the list of international legal documents signed by Ukraine. The consequences of introducing a system of case law, which will oblige judges to systematically, from time to time, undergo professional advancement due to the need to establish the cause of error as a result of the annulment or change of court decision, are noted. The article emphasizes the advisory nature of judicial precedent as a source of law, confirming the fact that the right can be exercised and expressed only in laws and regulations, and on the grounds that judicial precedent don’t included in the sources of law, therefore, the right cannot to express itself in court precedent. The author concludes that the judicial precedent is recognized as a source of law at the legislative level. Key words: case law, sources of law, court decision, case law, court.