МЕТОДИ І НОРМАТИВНІ ЗАСОБИ БОРОТЬБИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ЗІ ЗРАДНИЦТВОМ ТА ДЕЗЕРТИРСТВОМ НА ДЕОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 1942–1945 РР. (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Abstract

Метою статті є історико-правовий розгляд методів і нормативних засобів боротьби радянської влади із зрадництвом і дезертирством на деокупованих українських землях у період 1942–1945 рр. У статті з’ясовано, що радянський політичний режим контроль за злочин- ністю здійснював через посилення репресивного складника кримінального права. Обґрунтовано, що в умовах тоталітаризму механізм правотворення та правозастосування був фактично знівельований, а контроль за злочинністю в період визволення території України від нацистських загарбників нормативно забезпечувався здебільшого підзаконними актами загальносоюзного характеру. Констатовано, що завершення Другої світової війни ознаменувалося новим етапом репресій проти українського народу. Контроль за вчиненням злочинів проти держави в цей час здійснювався за допомогою розширення меж протиправності діяння та посилення санкцій для спеціальних суб’єктів кримінального права, до числа яких, насамперед, зараховувалися учасники національно-визвольного руху в Україні. Зроблено висновок, що контроль за злочинністю в період визволення території України від нацистських загарбників здійснювався під впливом того факту, що вся територія України була тимчасово окупована. Це наклало свій відбиток на діяльність правоохоронних органів, значна частина представників яких розглядала населення тимчасово окупованих територій як потенційних ворогів. Особливо це стосувалося мешканців західноукраїнських областей, де жорстоке ставлення правоохоронців та місцевого партійного активу до місцевих жителів (зокрема й задля власного збагачення) розглядалося як один з елементів протидії «політичному бандитизму». Здебільшого жодних юри- дичних наслідків ці дії не тягнули за собою через надзвичайну поширеність цього явища. Досить поширеною практикою було залучення до правоохоронних органів місцевого населення із диференціацією працівників через масштабне відсіювання тих, хто не був здатний працювати. Це призводило як до суттєвого посилення плинності кадрів, так і до зменшення рівня професійної підготовки працівників правоохоронних органів. Ключові слова: протидія злочинності, контроль за злочинністю, тоталітарний режим, репресії, кримінальне право, зрадництво, дезертирство.

The purpose of the article is the historical and legal review of the methods and normative means of the struggle of the Soviet authorities against treason and desertion in the occupied Ukrainian lands in the period 1942–1945. There was found out in the article that the Soviet political regime was controlling crime by reinforcing the repressive component of criminal law. It was substantiated that the mechanism of law-making and law-enforcement was actually eliminated under the conditions of totalitarian regime, and crime control was normatively ensured during the liberation of the territory of Ukraine from Nazi invaders by law acts of the all union nature. It was stated that the end of the Second World War was marked by a new stage of repressions against the Ukrainian people. At this time, the control over crimes against the state at that time was carried out with the help of expanding the limits of unlawful activity increasing sanctions for special subjects of criminal law, among which, the participants of the national liberation movement in Ukraine. It was concluded that the control over crime during the liberation of the territory of Ukraine from Nazi invaders was exercised under the influence that the whole territory of Ukraine was temporarily occupied. This left a mark on the activities of law enforcement agencies, many of whom regarded the population of the temporarily occupied territories as potential enemies. This was especially true for residents of Western Ukrainian regions, where the ill-treatment of law enforcement officers and local party assets to locals (including for their own enrichment) was seen as an element of counteraction to “political banditry”. In most cases, no legal consequences have resulted from the extreme prevalence of this phenomenon. A fairly common practice has been to involve local law enforcement with differentiation of workers through large-scale screening of those who were unable to work. This has led to a significant increase in staff turnover and a decrease in the level of professional training of law enforcement officials. Key words: combating crime, crime control, totalitarian regime, repressions, criminal law, treason, desertion.