ІНСТИТУТ НАРОДНОГО ВЕТО В ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН: ДОСВІД ШВЕЙЦАРСЬКОЇ КОНФЕДЕРАЦІЇ

Abstract

У публікації розглянуто зарубіжне законодавство з питань форм безпосередньої демократії та наявні проблеми щодо реалізації наро- дом своєї влади шляхом застосування народного вето. На основі історичного ракурсу аналізу європейського законодавства в цій сфері запропоновано шляхи вдосконалення Основного Закону України. Встановлено, що попри те, що зародження нових форм безпосередньої демократії розпочалося лише останніми століттями, форму- вання інституту народного вето бере свій початок із стародавніх цивілізацій як засіб обмеження свавілля представників влади. Спочатку народне вето застосовувалось не безпосередньо самим народом, а уповноваженою в інтересах народу спеціальною особою чи групою осіб, які виступали проти законів, що, на їхню думку, порушують приписи установчих законів, які мали на той час прообраз сучасної конституції. Стверджується, що попри те, що народне вето вперше було закріплено у французьких конституційних положеннях, батьківщиною такого інституту прийнято вважати Швейцарію, оскільки саме в цій країні народне вето отримало справжній розвиток, де вперше на прак- тиці було реалізовано у 1831 році. Розвиток народного вето напряму пов’язаний із розвитком швейцарської державності, однак безпосе- редньою передумовою практичної реалізації такого інституту в Швейцарії є надання прямого виборчого права і права громадян на участь у референдумі. Проте слід зазначити, що з початку народне вето було реалізовано на регіональному (муніципальному) рівні в декількох кантонах, а вже значно пізніше, у 1874 році, на загальнодержавному рівні після імплементації такого інституту до Конституції Швейцарії. Згідно з конституційною процедурою, у межах певного строку визначена кількість виборців в офіційній формі має право заявити про свою незгоду з прийнятим законом, після чого такий в обов’язковому порядку виноситься на референдум, де залежно від результатів такий закон або скасовується або зберігає силу. Ключові слова: форми безпосередньої демократії, референдум, народне вето, Швейцарська Конфедерація, конституція, конституціоналізм.

The publication deals with foreign legislation on the forms of direct democracy and the existing problems regarding the exercise of power by the people through the use of popular veto. On the basis of the historical perspective of the analysis of the European legislation in this field, ways of improvement of the Basic Law of Ukraine have been proposed. Despite the fact that the emergence of new forms of direct democracy began only in recent centuries, the establishment of the Institute of People’s Veto originates from ancient civilizations as a means of limiting the arbitrariness of the authorities. Initially, the people’s veto was applied not directly by the people themselves, but by a person or group of persons empowered in the interests of the people who opposed laws that, in their opinion, violated the statutes of the constituent laws, which at that time had the prototype of the modern constitution. It is argued that despite the fact that the people’s veto was first enshrined in the French constitutional provisions, Switzerland is considered to be the birthplace of such an institution, since it was in this country that the people’s veto was truly developed, where it was first put into practice in 1831. The development of the people’s veto is directly linked to the development of the Swiss statehood, but the direct prerequisite for the practical implementation of such an institution in Switzerland was preceded by the granting of direct suffrage and the right of citizens to participate in the referendum. However, it should be noted that from the beginning the people’s veto was implemented at the regional (municipal) level in several cantons, and much later in 1874 at the national level after the implementation of such an institution in the Swiss Constitution. In accordance with the constitutional procedure, within a certain term, a certain number of voters in the official form have the right to declare their disagreement with the adopted law, after which it is obligatory submitted to a referendum, where, depending on the results of which such a law either repeals or retains force. Key words: forms of direct democracy, referendum, people’s veto, Swiss Confederation, constitution, constitutionalism.