Специфічні форми вокатива в дитячих колискових піснях

Abstract

У статті на матеріалі збірок «Дитячий фольклор (народна творчість)» (1986), «Дитячий фольклор (колискові пісні та забавлянки)» (1984) з’ясовано специфічні форми вокатива, якими найчастіше послуговуються виконавці колискових пісень (зменшувально-пестлива лексика, звертальні конструкції). Перевага надається з семантикостилістичного боку загальній назві на вираження віку або спорідненості, або статі (хлопцю, сину, дитя, мамо, донечко), або абстрактній назві (сонку, дрімку), зооморфізму (коте, голубе, курочко), субстантивованому прикметнику (Та ой люлю, маленькоє), неживій істоті (колисонько). Але трапляються найбільш поширені власні назви (Василечку, Марисю, Марійко). Із структурно-граматичного боку перевага надається вокативові однослівному (Ой спи, дитя, колишу тя) й двослівному (Люлю, люлю, дитя моє), який розміщений у постпозиції (Засни, мала дитино) та інтерпозиції (Ходи, сонку, в колисочку) та містить конструкцію «займенник+іменник» (мій синочку) або «прикметник+іменник» (мала дитино). У колискових дитячих піснях часто трапляються зменшувально-пестливі суфікси -еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-, які заспокоюють дитину, створюють атмосферу родинного затишку (мамочко, донечко, внученько, сонечко). Є також елементи дитячої мови (кицю, котино, котко, котару). Оскільки для колискової пісні важливим є звуковий, тобто ритмо-мелодійний компонент, то зміст таких пісень часто є ситуативним. Апелятиви в колискових піснях часто супроводжуються вигуками (Ой ну, котик, котино), частками (Ой котусю, котусю), прикладками (коте-воркоте, коте-дитиночко), які підсилюють емоційний компонент і сприяють заколихуванню дитини. Як елемент сповільнення в колискових піснях присутній повтор (Ой спи, сину, спи, дитино; котекотинку) або однорідний ряд із низки звертань (Сонку, дрімку, голубоньку). Вокатив у колисковій дитячій пісні часто метафоричний і несе в собі магічну силу, тому він супроводжується постійними епітетами (коте муругий, котику сіренький, котику біленький, котку волохатий), які є народними символами домашнього оберега. Для підсилення апелятива у колискових часто трапляється інверсія (Спи, дитиночко маленька).У колисковій є звернення до магічної істоти (сон-дрімото, сонку), до тотемних тварин (голубонько, коте-воркоте). Такі звернення стосуються всього білого світу: котика, синочка, пташки, дитинки, вітру (Повій ти, тихий вітрочку). Оповідь розгортається за аналогією (Діти мої, діти, Дрібніцькі, як значок).

Based on the collections of “Children’s Folklore” (1986), “Children’s Folklore (cradle songs and rhymes)” (1984) the article clarifies the specific forms of vocative which are most often used by the performers of cradle songs (diminutive and frivolous vocabulary, constructions of address). On the semantic-stylistic side, preference is given to a common name to express age or affinity, or to express sex (boys, son, child, mom, daughter) or to an abstract name (sun, nap), zoomorphism (cat, pigeons, hen), a substantiated adjective (little one), inanimate creature (cradle). One can also notice the most common proper names (Vasylechku, Marysiu, Mariiko). On the structural and grammatical side, preference is given to a one-word vocative (Oh, sleep, baby, I am lulling you) and two-word vocative (Liulu, liuliu, my baby) which is placed in postposition (Fall asleep, little baby) and interposition (Walk, nap, to the cradle) and contains pronoun + noun (my son) or adjective + noun (a little baby). Cradle songs often have diminutive-caressing suffixes -enk-, -echk-, - onk-, -ochk-, which soothe a baby, create a family atmosphere (mamochko, donechko, vnuchenko, sonechko). There are also elements of children’s language (kytsia, kotyno, kotko, kotaru). Since, the sound, that is, the rhythm and melody component is important for a cradle song, they are often situational in terms of content. In cradle songs appellatives are often accompanied by exclamations (Oi, nu, kotyk, kotyno), particles (Oi, kotusiu, kotisiu), attachments (kota-vorkota, kote-dytynochko) that reinforce the emotional component and help the baby to fall asleep. As an element of slowing down in cradle songs, repetition is used (Oi spy, synu, spy dytyno; kote-kotynku) or a homogeneous row of addresses (Sonku, drimku, holubonku!). In a cradle song vocative is often metaphorical and has some magical power. Therefore, it is accompanied by constant epithets (kote muruhyi, kotyku sirenkyi, kotyku bilenkii, kotku volokhatyi) which are folk symbols of the domestic amulet. In order to enhance the appellative in cradle songs, inversion is often used (Spy, dytynochka malenka). In a cradle song, there is an appeal to a magical creature (Son-drimoto, sonku), totemic animals (holubonku, kota-vorkota). This appeal applies to the whole world: a cat, a little son, a bird, a baby, the wind (Povii ty, tykhyi vitrochku). The story unfolds by analogy (Dity moii, dity, Dribnitski yak znachok).