Форми вираження присудків у сучасній українській мові (на матеріалі повісті "Чернець і князь" Юрія Хорунжого)

Abstract

У статті виділено основні аспекти дослідження головного члена речення – присудка, його ролі в сучасній українській мові. Вказано, що актуальною проблемою нині є висвітлення особливостей синтаксичної будови мови, форми вираження членів речення, адже синтаксична теорія інтенсивно розвивається і останнім часом у вітчизняному мовознавстві помітне зростання інтересу дослідників до питання про форми вираження присудків у сучасній українській мові. Досліджено питання про значення спостереження над словосполученням і реченням під час вивчення української мови на матеріалі повісті «Чернець і князь» Юрія Хорунжого. В основу пояснення головного члена речення (присудка) взято різноаспектну характеристику речення як основної синтаксичної одиниці І.Р. Вихованця та твердження, що присудок – головний член двоскладного речення, який вказує на модально-часову характеристику носія предикативної ознаки і перебуває у предикативному зв’язку з підметом. Актуалізується проблема організації простого речення з погляду семантико-синтаксичного аналізу. Узагальнено відомості про присудкові конструкції як окремий різновид головного члена речення, що має ряд специфічних ознак. Описано параметри функціонування присудків. Акцентовано увагу на тому, що за своєю структурою присудок в українській мові не однотипний і має свої морфологічні засоби вираження. Простий дієслівний присудок існує у формах теперішнього, минулого і майбутнього часів, у формах наказового і умовного способів. Прості присудки можуть бути однорідними. У ролі присудка виступають різні за семантикою синтаксичні елементи. Виділено та охарактеризовано групи простих і складених (іменних і дієслівних) присудків української мови, що мають свої особливості. Обґрунтування підтверджено прикладами. Зроблено висновки про те, що головний член речення – присудок – це член речення, у якого є свої диференційні ознаки та форми вираження. Вказано, що аналізовані синтаксичні одиниці створюють граматичну структуру мови для її функціонування.

The article highlights the main aspects of the study of the main member of the sentence – predicate, its role in modern Ukrainian. It is pointed out that the actual problem now is to clarify the peculiarities of the syntactic structure of thel anguage, the form of expression of the sentence members, since syntactic theory has been intensively developing and recently in domestic linguistics there is a noticeable increase in the interest of researchers in the question of the forms of the sentence in modern Ukrainian. The importance of observing the phrase and sentence during the study of the Ukrainian language on the material of the story «Monk and Prince» by Yuriy Khorunzhi is investigated. The explanation of the main term of the sentence (predicate) is based on the multifaceted characteristic of the sentence as the basic syntactic unit of I. R. Vykhovanets and the statement that the predicate is the main member of the two-syllable sentence, which indicates the modal-temporal characteristic of the carrier of the predicative feature and is in the predicative connection with the subject. The problem of organizing a simple sentence from the point of view of semantic-syntactic analysis is updated. Generalized in formation about the adverbial constructs as a separate variant of the main term of the sentence, which has a number of specific features. The parameters of the functioning of the predicates are described. Attention is drawn to the fact that in its structure the preposition in the Ukrainian language is not the same and has its morphological means of expression. A simple verbal predicate is in the forms of present, past and future tense, in the forms of imperatives and conditional moods. Simple sentences can be homogeneous. Syntax elements are different in the role of a predicate. Groups of simple and compound (nominal andverbal) predicates of the Ukrainian language, which have their own peculiarities, are distinguished and characterized. The rationale is confirmed by the examples. It is concluded that the main member of the sentence – the predicate – is a member of the sentence, which has its differential features and forms of expression. It is stated that the syntactic units analyzed create a grammatical structure of the language for its functioning.