Этнолингвистическое декодирование некоторых обрядовых терминов греков Приазовья

Abstract

Исторически так сложилось, что в районе Приазовья проживают две этнические группы людей, которые разговаривают на двух языках – румейском и урумском. Эти группы принадлежат к двум разным языковым семьям. Первая группа принадлежит к индоевропейской языковой семье, вторая – к тюркской. При этом и урумы, и румеи считают себя греками, а термины «урум» и «румей» обозначают «грек» и являются однокоренными словами. Просто артикуляционно в тюркских языках их носителям очень трудно произносить два-три согласных звука рядом, поэтому они добавляют гласный звук либо перед ними, либо после них. К примеру, слово «штаны» они непременно произнесут как «ыштаны». В статье не рассматривается факт двуязычия греков, переселившихся более двухсот лет назад из Крыма в Приазовье. Вполне очевидно, что назрела проблема этнолингвистической семантизации многих терминов, этнонимов, эндоэтнонимов (самоэтнонимов). Это касается обрядовости греков в общем и праздника Панаира в частности. Под этнолингвистической семантизацией понимается толкование слова в диапазонном многообразии (от первичного семантического гнезда (раннего словарного значения) до современной синтагматики (народной формально-содержательной трансформации)). В статье дается обстоятельный анализ терминов «панаир», «ватаирджи», «йорты». Очень убедительной является связь между греческим праздником Панаир, татарским праздником Дервиза и турецким праздником Курбанбайрам. Следует отметить отсутствие такого понятия, как «сакральность», при более ранних празднованиях Панаира. Сакральность, связь с религиозной обрядностью – это позднейшие наслоения научного характера. Говоря о тюркских языках в целом и об урумском языке в частности, следует указать, что перевод с этих языков требует подробного контекстуального описания. Это свидетельствует об образности этих языков. В статье на целом ряде примеров показываются тонкости этих переводов. Вполне оправданной видится смысловая параллель «панаир – панегирик». Выходит, что панегирикос логос (похвальное слово) произносилось на общих собраниях, чем и является Панаир.

Історично так склалося, що в районі Приазов’я мешкають дві етнічні групи людей, які розмовляють двома мовами – румейскою та урумською, що належать до двох різних мовних сімей. Перша група належить до індоєвропейської мовної сім’ї, друга – до тюркської. При цьому як уруми, так і румеї вважають себе греками, а терміни «урум» і «румей» означають «грек» і є спільнокореневими словами. Просто артикуляційно в тюркських мовах їх носіям дуже важко вимовляти два-три приголосні звуки одночасно, тому вони додають голосний звук або перед ними, або після них. Наприклад, слово «штани» вони неодмінно вимовлять як «иштани». У статті не розглядається факт двомовності греків, що переселилися більше двохсот років тому з Криму в Приазов’я. Очевидно, що назріла проблема етнолінгвістичної семантизації багатьох термінів, етнонімів, ендоетнонімів (самоетнонімів). Це стосується обрядовості греків загалом і свята Панаїру зокрема. Під етнолінгвістичною семантизацією розуміється тлумачення слова в діапазонному різноманітті (від первинного семантичного гнізда (раннього словникового значення) до сучасної синтагматики (народної формально-змістовної трансформації)). У статті дається ґрунтовний аналіз термінів «панаїр», «ватаїрджі», «йорти». Дуже переконливим є зв’язок між грецьким святом Панаїр, татарським святом Дервіза та турецьким святом Курбан-байрам. Слід зазначити відсутність такого поняття, як «сакральність», за більш ранніх святкувань Панаїру. Сакральність, зв’язок з релігійною обрядовістю – це пізніші нашарування наукового характеру. Що стосується тюркських мов у цілому й урумської зокрема, то слід зазначити, що переклад з них іншими мовами вимагає детального контекстуального опису. Це свідчить про образність цих мов. У статті низка прикладів доводить тонкощі цих перекладів. Цілком виправданою вважається смислова паралель «панаїр – панегірик». Виходить, що панегірикос логос (похвальне слово) вимовлялося на загальних зборах, чим і є свято Панаїр.

Historically it happened that two ethnic groups of people, who speak two languages: rumei and urum, belonging to different language families. The former belongs to Indo-European family, the latter to Turkish, both urum and rumei people call themselves Greek, both terms denote “Greek” and originate from the same root. The reason is quite simple: in Turkish languages it is difficult to articulate 2-or 3 consonants one after another, so they add a vowel either before or after them. For instance, they will pronounce the word “shtany” (pants in Russian) like “yshtany”. The article does not deal with the fact of the bilingual nature of local Greek population, that moved to Pryazovie from the Crimea more than two hundred year ago, still, it is obvious enough that the problem of ethnical and linguistic semantization of numerous terms, ethnic and endo-terms (auto)-terms, referring to customs of local Greek population on the whole and particularly “panair” has become quite urgent. Etnolinguistic semantization is understood to be a word definition in a multitude of its variety from its original semantic root (early vocabulary meaning) to its contemporary syntagmatic (“vulgar” formal transformation of the meaning). The article presents a thorough analysis of such Greek terms like “panair”, “vatairdzhi” and “yorty”. The connection between the traditions of the Greek holiday of “panair” and Tatar holiday of “Derviza” with “Kourban –bayram” the Turkish holiday seems to be quite convincing. The absence of such notion like “sacral character” at earlier celebrations of “panair”. Sacral character, connections with religious ceremonies are but later stratifications of scientific type. Speaking about Turkish languages on the whole and urum language in particular it shouldbe noted that their translation into other languages requires a detailed contextual description. It proves picturesqueness of such languages and the article contains several examples of various pieces of subtlety of such translation. The semantic parallel “panair” –“panegyric” is quite justifiable, it appears that “panegyricos logos” (the word of praise) used to be pronounces at general meetings, it being the essence of “panair”.