ПРАВО НА СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ: ТЕОРІЯ ТА СУДОВА ПРАКТИКА

Abstract

Cтаття присвячена висвітленню сутності та змісту такої конституційно-правової категорії? як «мирні зібрання». Проаналізовано під- ходи різних вчених щодо визначення змісту права на мирні зібрання, а саме М. Смоковича, Л. Адашис, Л. Ярмола, М. Середи, Р. Мельни- ка, Т. Храмової та інших. Автори акцентують увагу на дослідженні різноманітних аспектів права на мирні зібрання. Досліджено сутність даного права крізь призму деяких міжнародних актів, ідеться про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Міжна- родний пакт про громадянські та політичні права, Африканську хартію прав людини та народів, Американську конвенцію з прав людини, Копенгагенський документ Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Конвенцію Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини, Конвенцію про права дитини та інші. Проаналізовано сутнісні ознаки права на мирні зібрання (організованість, мирний характер, наявність фізичного простору, на якому відбувається мирне зібрання), а також факультативні ознаки (наявність орга- нізатора й інші). Досліджено принципи, які найкраще розкривають відповідне право. Для цього було досліджено Керівні принципи зі сво- боди мирних зібрань, серед яких було виділено презумпцію на користь проведення мирних зібрань, законність, позитивне зобов’язання держави щодо сприяння мирним зібранням, недискримінацію, пропорційність. Проаналізовано основні тенденції, які характерні для судової практики щодо реалізації права на мирні зібрання в Україні (слабка уніфікованість судової практики; тенденція заборон; недостатня обґрунтованість судових рішень; використання національного законо- давства без урахування міжнародних стандартів). Запропоновано деякі рекомендації щодо вдосконалення відповідної судової практики з вирішення цих справ адміністративними судами. Зокрема, запропоновано ухвалення закону, яким могли б керуватися суди, вирішуючи питання щодо проведення відповідних зібрань. Досліджено питання щодо обмеження права на мирні зібрання. Висунуто підстави, за яких обмеження цього права визнається виправданим. А саме: обмеження повинно мати легітимну мету, наявність потенційної загрози порушення громадського порядку та безпеки. Ключові слова: мирні зібрання, сутнісні ознаки права на мирні зібрання, принципи мирних зібрань, судова практика, обмеження права на мирні зібрання.

The article is devoted to the coverage of the essence and content of such constitutional and legal category as “peaceful assembly”. Analyzed the approaches of various scholars to determine the content of the right to peaceful assembly, namely M. Smokovich, L. Adashis, L. Yarmol, M. Sreda, R. Melnik, T. Khramova and others. The authors focus on exploring various aspects of the right to peaceful assembly. Investigated the essence of this category through the prism of some international acts, namely the Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms, the International Covenant on Civil and Political Rights, the African Charter on Human and Peoples’ Rights, American Convention on Human Rights the OSCE Copenhagen Document, the CIS Convention States on Human Rights and Fundamental Freedoms, the Convention on the Rights of the Child and others. Analyzed the essential features of the right to peaceful assembly (organization, peaceful nature, the presence of physical space on which the peaceful assembly takes place), as well as optional features (presence of the organizer and others). Explored the principles that best reveal relevant law. For this purpose, the Guidelines on the Freedom of Peaceful Assembly were examined, among which the presumption in favor of holding peaceful assemblies, the legitimacy, the positive commitment of the state to promote peaceful assembly, nondiscrimination, and proportionality were highlighted. Analyzed the main tendencies that are characterized of the case law on the exercise of the right to peaceful assembly in Ukraine (nonuniformity of judicial practice; tendency of prohibitions, insufficient validity of court decisions; use of national legislation without international standards). Made some recommendations to improve the relevant case law by administrative courts. In particular, it was proposed to adopt a law that could be guided by the courts, when deciding whether to hold appropriate meetings. Investigated the issue of limitation of the right to peaceful assembly. Justified the grounds for limiting this right. Namely: the restriction must pursue a legitimate aim, the existence of a potential threat of breach of public order and security. Key words: peaceful assembly, essential features of right to peaceful assembly, principles of peaceful assembly, jurisprudence, restrictions on right to peaceful assembly.