КОНСИЛІАЦІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СПОСІБ РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню альтернативних способів вирішення суперечок у цивільному праві. Розглянуто сутність консиліації, її ознаки та переваги для цивільного судочинства. Визначено, що консиліація являє собою найбільш загальний вид процедури примирен- ня, що під нею розуміється саме той вид примирення, який традиційно існував у багатьох народів. Консиліація не обов’язково повинна ґрунтуватися на певних техніках і методах ведення переговорів, мати чітку структуру, хоча ніщо не заважає посереднику використовувати під час проведення процедури деякі переговірні техніки. У статті перевагами консиліації автор називає такі: принцип автономії учасників процедури; сторони самі встановлюють часові рамки процедури, визначають її структуру та зміст; самостійний вибір експерта для при- мирення; сторони за своїм особистим розсудом обирають посередника-примирителя, водночас критерії вибору можуть бути різними, наприклад: досвід, професійні і/або особисті дані, володіння мовами, навичками міжкультурного спілкування тощо; економія грошей і часу, оскільки відсутність суворо встановленої форми проведення єднального врегулювання дозволяє сторонам ефективно управляти своїм часом й уникнути зайвих витрат; конфіденційність, у зв’язку з тим, що на початку єднального врегулювання учасники домовля- ються про конфіденційність. Отже, сторони «за зачиненими дверями» можуть обговорювати всі спірні питання, не надаючи загальному розголосу комерційні чи особисті таємниці. Також автор зазначає ознаки консиліації: консиліація є процедурою добровільною: сторо- ни самостійно вирішують, чи скористатися нею; сторони також встановлюють часові рамки, визначають структуру й зміст єднального врегулювання; консиліація є конфіденційною процедурою, і лише в рідких випадках вона може проходити гласно; єднальна форма врегулювання суперечки орієнтована на інтереси сторін, тому консиліатор ураховує у своєму рішенні передусім фінансові, економічні й/або особисті інтереси сторін, а вже після – правові аспекти суперечки. Здійснено розмежування медіації з консиліацією. У кінці автор приходить до висновку, що консиліація – це один із методів позасудового врегулювання конфлікту, а також що консиліація – це добро- вільна, конфіденційна, гнучка, орієнтована на інтереси сторін процедура примирного вирішення суперечки за участі нейтральної осо- би – консиліатора (примирителя). І що нині існуючий поділ процедур примирення на окремі види не має доктринального характеру. Тому доцільним, на думку автора, є створення чітких термінів і понять, щоб медіація і консиліація в майбутньому були остаточно розмежовані як різні види процедур примирення. Ключові слова: альтернативні способи вирішення суперечок, консиліація, медіація, цивільне право, примирник.

The article is devoted to exploring alternative ways of resolving disputes in civil law. The essence of consolidation, its features and advantages for civil litigation are considered. Consolidation has been identified as the most common type of reconciliation procedure, which is understood to be the kind of reconciliation that has traditionally existed in many nations. Consolidation does not have to be based on certain negotiation techniques and techniques, it has a clear structure, although nothing prevents the mediator from using some negotiation techniques in the procedure. In article the advantages of consolidation the author calls the following: the principle of autonomy of participants in the procedure; the parties themselves establish the timeframe of the procedure, determine its structure and content; independent selection of an expert for reconciliation; the parties, at their own discretion, choose the mediator – the conciliator, the selection criteria may vary, for example: experience, professional and / or personal data, language skills, intercultural communication skills, etc.; saving money and time, since the lack of a strictly established form of single settlement allows the parties to effectively manage their time and avoid unnecessary costs; confidentiality due to the fact that at the beginning of the binder settlement participants agree on privacy. In this way, the parties, “in closed doors”, can discuss all the issues at stake, without providing the general public with commercial or personal secrets. The author also notes the signs of consolidation: Consolidation is a voluntary procedure: the parties decide on their own whether to use it; the parties also establish a timeframe, determine the structure and content of the single settlement; consolidation is a confidential procedures, and only in rare cases can it pass loudly; The sole form of dispute settlement is focused on the interests of the parties, so the conciliator takes into account, in the first place, the financial, economic and / or personal interests of the parties, and afterwards – the legal aspects of the dispute. There is a distinction between mediation and consolidation. In the end, the author concludes that consolidation is one of the methods of out-of-court settlement of the conflict, and that the consolidation is a voluntary, confidential, flexible, interest-oriented procedure for the amicable settlement of a dispute involving a neutral person – the conciliator. And that the current division of reconciliation procedures into separate species is not doctrinal. Therefore, it is advisable, in the author’s view, to create clear terms and concepts so that mediation and consilience are definitively distinguished in the future as different types of reconciliation procedures. Key words: alternative dispute resolution, consolidation, mediation, civil law, conciliation.