ОРГАНИ Й ТКАНИНИ ЛЮДИНИ ЯК ОСОБЛИВІ ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Abstract

Якість життя громадян та збільшення його тривалості переважно залежать від рівня медицини, у тому числі й від рівня розвитку такої її галузі, як трансплантологія, враховуючи, що потреба в донорських органах і тканинах стрімко зростає щороку. Трансплантація є одним з найбільш високоефективних способів лікування, що полягає в оперативному втручанні, направленому на пересадку трансплантата від донора до реципієнта. Медичні проблеми трансплантології визначають коло питань, що потребують чіткого юридичного регулювання, оскільки вони стосуються до найголовніших благ людини – його життя і здоров’я. Стаття присвячена розгляду цивільно-правових аспектів трансплантації донорських органів, а також нюансів правового регулювання використання органів і тканин людини в трансплантології як особливих об’єктів цивільного права. У статті здійснюється порівняльно-правовий аналіз законодавства закордонних країн з питань використання органів і тканин людини в галузі трансплантології. Встановлено, що міжнародне законодавство щодо трансплантації визнає органи й тканини об’єктами, обмеже- ними в обороті, та встановлює кримінальну заборону комерційного донорства. Окрему увагу приділено можливості віднесення донорських органів і тканин людини до предметів матеріального світу. Розглянуто думку про те, що анатомічні матеріали, окремі органи, їх групи, їх частини, тканини всіх різновидів, клітини органів, безумовно, є пред- метами – частиною людського організму. Наголошено, що зазначене не повинно приводити до висновку про те, що коли окремі елементи організму людини є предметами, то й такий організм у цілому можна розглядати як предмет (живий «матеріал»). Такий висновок є хибним і заперечує соціально-біологічну природу людини. Аналізуються норми чинного законодавства щодо встановлення правового статусу донорських органів як об’єктів цивільних прав і об’єктів цивільних правовідносин. На підставі здійсненого аналізу констатується можливість визнання анатомічних матеріалів людини речами і пропонується віднести їх до специфічного самостійного предмета цивільно-правових угод, обмеженого в цивільному обороті й закріпити зазначену позицію на законодавчому рівні. Ключові слова: трансплантологія, анатомічні матеріали, посмертне донорство, донорство, трансплантації органів.

its field of transplantation, given that the need for donor organs and tissues is increasing rapidly every year. Transplantation is one of the most effective treatments for surgery to transplant from a donor to a recipient. The medical problems of transplantation determine the range of issues that need clear legal regulation as they affect the most important benefits of a person – his life and health. The article is devoted to the consideration of the civil legal aspects of transplantation of donor organs, as well as the peculiarities of legal regulation of the use of human organs and tissues in transplantology as special objects of civil law. The article deals with the comparative – legal analysis of the legislation of foreign countries on the use of human organs and tissues in the field of transplantation. It has been established that international transplantation legislation recognizes organs and tissues as objects of limited circulation and establishes a criminal ban on commercial donation. Particular attention is given to the possibility of donor organs and tissues being classified as objects of the material world. The opinion is considered that anatomical materials, individual organs, their groups, their parts, tissues of all kinds, organ cells are certainly objects – part of the human body. It is emphasized that the above should not lead to the conclusion that when individual elements of a human body are objects, then such an organism as a whole can be considered as an object (living “material”). Such a conclusion is false and denies the socio-biological nature of man. The rules of the current legislation on establishing the legal status of donor bodies as objects of civil rights and objects of civil relations are analyzed. Based on the conducted analysis, the possibility of recognition of human anatomical materials is ascertained, and it is proposed to refer them to a specific independent subject of civil-law agreements, restricted in civil turnover and to consolidate the stated position at the legislative level. Key words: transplantology, anatomical materials, posthumous donation, donation, organ transplantation.