Експресивність стилістичної інверсії в сучасному епістолярному дискурсі

Abstract

У статті розглядаються особливості експресивного потенціалу стилістичної інверсії у сучасному епістолярному дискурсі англійської мови, представленого сучасними епістолярними романами, що написані у формі традиційних (David Ives “Voss” (2008), John Berger “From A to X” (2009), Thomas Wharton “Every blade of Grass” (2016), David Mitchell “Cloud Atlas” (2004), Kate Cary “Bloodline” (2005)) та електронних листів (Rosie Rushton&Nina Schindler “P. S. He’s Mine” (2000), Lucy Kellaway “Who moved my Blackberry?” (2006), David Llewellyn “Eleven” (2006), Hunter S Jones “September Ends” (2015), Matt Beaumont “E” (2000)). Експресивність виникає в результаті вибору, вживання мовних одиниць. Висловлювання вважається експресивним у тому разі, коли воно забезпечує високий ступінь уваги до себе за рахунок своєї будови чи форми. Інверсія – порушення нормативного порядку розташування одиниць мови. Стилістична інверсія передбачає навмисне порушення порядку слів з метою емоційного чи смислового виділення будь-якого компонента і належить до групи виражальних засобів, що базуються на зміні порядку компонентів вихідної моделі. У результаті дослідження було виокремлено типові структури стилістичної інверсії у досліджуваному матеріалі: обставинні слова, що займають препозицію, модальне дієслово, що передує підмету, повна інверсія, препозиція прийменникового додатка, предикатив у початковій позиції, а також інверсії з прямим додатком. Кожна структура проілюстрована прикладом із розгорнутою експлікацією експресивного ефекту, що досягається у результаті маніфестації стилістичної інверсії. Всього проаналізовано 613 структур. У результаті порівняльного аналізу досліджуваних романів, конституентами яких є електронні й традиційні листи, зроблено висновок, що стилістична інверсія більш притаманна листам традиційної форми написання, в яких збережена чітка структура, а описані події продукуються поширеними реченнями. На противагу, електронні листи тяжіють до спрощення, зниження деталізації та фокусу на конкретику, в результаті чого спостерігаємо більшу кількість редукованих речень, усічених структур, отже, меншої кількості стилістичної інверсії.

The article deals with the peculiarities of expressive potential of stylistic inversion in the modern English epistolary discourse. The material of the investigation is based on the modern epistolary novels, that have been written in the form of traditional letters (David Ives “Voss” (2008), John Berger “From A to X”(2009), Thomas Wharton “Every blade of Grass” (2016), David Mitchell “Cloud Atlas” (2004), Kate Cary “Bloodline” (2005)) and e-mails (Rosie Rushton&Nina Schindler “P. S. He’s Mine” (2000), Lucy Kellaway “Who moved my Blackberry?” (2006), David Llewellyn “Eleven” (2006), Hunter S Jones “September Ends” (2015), Matt Beaumont “E” (2000)). The phenomenon of expressiveness takes place when the speaker chooses upon the type/kind of language unit. The utterance is considered to be expressive in case when it requires a high level of attention to it in terms of its structure and form. Inversion is a violation of word order in a sentence. Stylistic inversion presupposes intentional violation of word order in a sentence in order to emotionally emphasize its component. Stylistic inversion belongs to the group of stylistic devices based on the change of the components of sentence model. In the result of the investigation it has been singled out typical structures of stylistic inversion: adverbials in preposition, modal verb followed by subject, full inversion, prepositional object, predicative in the initial position, direct object inversion. Each structure has been described in terms of explication of its expressive effect. In total 613 structures have been analyzed. In the result of comparative analysis, stylistic inversion is more typical for traditional letters. They have preserved fixed original structure and the abundance of complex sentences is evidenced. On the contrary, e-mails show the simplified structure. As the result the sentences are simple, structures reduced and so the number of stylistic inversion is less.