Одиниці прагматичного рівня структури мовної особистості

Abstract

Статтю присвячено виокремленню та характеристиці одиниць прагматичного рівня у структурі мовної особистості для аналізу лінгвопрагматичних її особливостей. Проводиться аналіз та систематизація теоретичних положень, які стосуються мовленнєвої та комунікативної діяльності індивіда у межах дискурсу. Зокрема, наводяться дефініції поняття «мовна особистість», погляди лінгвістів на структуру мовної особистості. Для визначення релевантності запропонованих мовленнєвих та комунікативних одиниць і теорії мовної особистості надано їхні дефініції. Обґрунтовано можливість та доцільність виокремлення цих одиниць для характеристики лінгвопрагматичних параметрів мовної особистості. З огляду на традиційне визначення діяльнісно-комунікативних потреб як основних одиниць прагматичного рівня структури мовної особистості запропоновано включення до цього рівня комплексу понять, які використовуються для опису комунікативної діяльності. Комунікативна роль, комунікативний статус мовця, комунікативна ситуація, конситуація та контекст є тими екстралінгвістичними факторами, які впливають на мовленнєву та комунікативну поведінку індивіда. Комунікативна мета та комунікативна інтенція є перехідними одиницями між екстралінгвістичним та лінгвістичним аспектом дослідження. Вони зумовлюють формулювання мовцем комунікативних стратегій та їхню реалізацію за допомогою комунікативних тактик, опис яких є етапом переходу від мовленнєво-комунікативного рівня до мовного, тобто до виокремлення, опису та характеристики лексичних, граматичних та стилістичних засобів актуалізації комунікативних тактик безпосередньо у мовленнєвих та комунікативних актах. Усі виділені одиниці можна систематизувати, об’єднавши їх у три групи за аспектом, який кожна з них дозволяє дослідити. Це екстралінгвістичні, мовленнєво-комунікативні та мовні одиниці. Опис кожної з виокремлених одиниць дає змогу більш глибокого аналізу мовної особистості індивіда саме на прагматичному рівні її структури, але при цьому все одно два інших рівні також враховуються, адже вони взаємопов’язані, а їхнє розмежування допомагає систематизувати особливості мовної особистості та дослідити її комплексно, враховуючи різні аспекти цього феномену.

The article is dedicated to differentiation and characterization of the pragmatic level components in the structure of language personality for analysis of its linguopragmatic peculiarities. Theoretical basics for the investigation of speech and communicative activity of an individual in discourse are analyzed and systematized. First of all, definitions of the notion “language personality” are given as well as linguists’ points of view considering language personality structure. For defining relevance of the stated speech and communicative components and language personality theory their definitions are given, possibility and relevance of their description for the characteristics of language personality linguopragmatic parameters is proved. Taking into consideration traditional definition of activity-communicative needs as basic components of the pragmatic level of language personality structure, inclusion of complex of notions which are used for communicative activity description is proposed. Communicative role, communicative status of the speaker, communicative situation and context are these extralinguistic factors which influence individual speech and communicative activity. Communicative purpose and communicative intention are transitive components between extralinguistic and linguistic aspects of investigation. They cause formulation by a person of communicative strategies and their realization with the help of communicative tactics, description of which is a transitive stage between speech-communicative level and linguistic proper level, i. e. differentiation, description and characteristics of lexical, grammatical and stylistic means of communicative tactics actualization in speech and communicative acts. Other components can be systematized and united into three groups according to the aspect which every of them allows to investigate: extralinguistic, speech-communicative and linguistic. Description of every component enables researchers to analyze individual language personality exactly on the pragmatic level of its structure, but at the same time other two levels are also taken into consideration as all they are interconnected and interrelated, and their differentiation is done for systematization of language personality peculiarities and its complex, profound investigation from the point of view of different linguistic branches, describing various aspects of this phenomenon.