Актуалізація расової чутливості у фрагментах сучасного англомовного публіцистичного дискурсу

Abstract

У статті досліджуються актуалізатори расової приналежності у фрагментах сучасного англомовного публіцистичного дискурсу та аналізується рівень їх расової чутливості. Детальна увага приділяється тлумаченню понять «ксенофобія» та «расизм». У роботі расизм розглядається як вид ксенофобії, ідея якого полягає в усвідомленому чи несвідомому переконанні у первинній перевазі однієї раси над іншою. Розглядаються основні етапи розвитку концепції расизму в світі, наводяться імена ключових персоналій, підкреслюється хибність основних аргументів досліджуваної ідеології. У статті акцентується увага на важливості детального вивчення расово чутливої мови у публіцистиці, оскільки у процесі становлення норм сучасної толерантної мови публіцистичний дискурс може бути як транслятором расових асоціацій та стереотипів, так і конструктором. Автори наголошують на важливості добору прикладів із якісної преси з метою встановлення сучасного еталону расово чутливої публіцистичної мови. У доробку запропонована класифікація актуалізаторів расової приналежності за семантичним критерієм залежно від типу вираження семантики расовості. Виділено два основних типи вираження – расово нейтральний та расово маркований, із яких другий має три підтипи (семантично закріплений, референтний та їх поєднання). Зроблено висновки стосовно рівня расової чутливості, властивого актуалізаторам кожного з виділених типів. У статті також запропоновано типологізацію актуалізаторів расової приналежності за граматичним критерієм, розроблену на основі компонентної кількості досліджуваних одиниць. Типологія включає три основних типи (одно-, дво- та трьохкомпонентні сполуки) та їх підтипи (об’єднані на основі схожих семантичних рис). Визначено, що трикомпонентні сполуки завдяки своїй поширеності володіють найбільшим рівнем расової чутливості та є найбезпечнішими для вживання у публіцистичній мовотворчості.

The article deals with the race verbalizators in texts of modern English publicistic discourse. The analysis of lexemes racial sensitivity level is revealed. The article views racism as a kind of xenophobia, that grounds on conscious or unconscious belief in the primary superiority of one race over another. The basic stages of racism concept development in the world are considered, as well as the names of key persons are given, the false basics of the studied ideology are underlined. The article focuses on the importance of a thorough study of racially sensitive language in journalism. It is crucial since the norms of modern tolerant language are still developing and the journalistic discourse can be both a translator of racial associations and stereotypes, and its constructor. The author emphasized the importance of selecting examples from the “qualitative press” in order to establish a modern standard of racially sensitive journalistic language. The classification of race verbalizators by semantic criterion is suggested in the article, depending on the racial semantics expression type. There are two main types (racially neutral and racially labeled), of which the second has three subtypes (semantically affixed, referential, and a combination thereof). The author also made conclusions regarding the level of racial sensitivity inherent in the actualizers of each of the selected types. The article also suggests a classification of race verbalizators based on a grammatical criterion and developed based on the component number of units studied. The typology includes three main types (one, two, and three component compounds) and their subtypes (grouped by the similar semantic features). Three-component compounds have been found to have the highest racial sensitivity and are the safest for use in publicistic discourse.