Рекламний дискурс: поняття, ознаки та функції

Abstract

У фокусі нашого дослідження знаходиться рекламний дискурс та його прагмалінгвістичні характеристики. Рекламний дискурс як один із різновидів інституційного має наскрізний впливовий і семіотичний характер. І саме реклама відіграє значну роль у процесі здійснення впливу на реципієнта. Реклама як маркетинговий інструмент у сфері туризму спрямована на створення символічних очікувань у потенційного споживача туристичних послуг. Через рекламу здійснюється сугестивний вплив на реципієнта, тобто керування посткомунікативними діями або поведінкою адресата. Реклама пропонує готові рішення певних проблем/ питань, навчає, впроваджує автоматичну стандартну поведінку, нав’язує певний стиль життя, мовленнєві шаблони через текстові, візуальні та аудіорепрезентації, що в сукупності відбивається на подальших діях реципієнта або зумовлює його поведінку. У типології дискурсу рекламний дискурс належить до статусно орієнтованого в парадигмі соціолінгвістичного параметра згідно з формулою спілкування «сугестор (адресант) – сугерент (адресат)». Варто наголосити, що задля досягнення кінцевої мети рекламного дискурсу, а саме переконати адресата в позитивних та дружньо маркованих намірах адресанта, дискурс переходить у статус особистісно орієнтованого. Прагмалінгвістичний параметр рекламного дискурсу постає у вирізненні спілкування як діяльності з певними мотивами, цілями, стратегіями та способами реалізації. Структурний аналіз рекламного дискурсу вирізняють кілька компонентів, кожен з яких має свої функції: слоган, заголовок та основний текст реклами. Рекламний дискурс можна розглядати як симбіоз персуазивного, аргументованого та емотивного компонентів, що дає нам змогу розглядати його як цілеспрямовану комунікацію, в якій широко застосовуються методи та засоби сугестивного впливу з єдиною кінцевою метою – досягти очікуваних посткомунікативних дій із боку реципієнтів.

The article focuses on the main definitions of advertising discourse in linguistics and its pragmatic and linguistic features. Advertising discourse as a kind of institutional has the influential and semiotic character and advertising here plays an important role. Advertising is a marketing tool used in the sphere of tourism with the aim to arouse potential tourists’ interest and create an idealistic image of object in their consciousness. Advertising can have a decisive impact on addressees, so it can help to control or influence the post-communicative actions and behavior of addressees. Advertisement provides solutions to the number of problems, teaches, and models the behavior and lifestyle via text, visualization and audio representations that all influence the post-communicative actions of the addressee. In the framework of discourse typology advertising discourse belongs to the statutory-oriented according to the model “addresser − addressee”. Though to reach the end-goal of the adverting discourse, viz. to draw attention and assure the addressee in positive and friendly-oriented intentions of the addresser, advertising discourse changes its status into personally-oriented one. Pragmatic and linguistic feature of discourse aims at the singling out the communication as a motivated, aimed and strategic communicative act. The structural analysis of the advertising discourse distinguishes several components with own functions: slogan, title and the main advertising message. We consider that pragmatic, linguistic and structural features of advertising discourse are the main tool in attracting recipient’s attention and in controlling addressee’s further actions. Advertising discourse is a symbiosis of persuasive, argumented and emotional components that allows us to consider the advertising discourse as aimed communication with the implementation of influential methods and means to induce the recipients and stimulate them to the addresser-favorable actions.