Основні положення синергетики в застосуванні до дискурсу німецькомовної притчі

Abstract

У статті розглянуто основні положення синергетики в застосуванні до дослідження дискурсу німецькомовної притчі. Особлива увага звертається на основні поняття синергетики, такі як самоорганізація дискурсу, поляризація, атрактор, репелер. Необхідність застосування положень синергетики під час вивчення дискурсу німецькомовної притчі є явною, оскільки це дає можливість дослідити еволюцію стилю притчі, осмислити розвиток жанру. Встановлено, що із синергетичної точки зору атрактор розглядають як сукупність цілей системи (дискурс німецькомовної притчі), а репелер – опонент атрактора (обмеження на дискурс). Конкуренція атрактора і репелера задають протилежні напрями розвитку дискурсу притчі і таким чином створюють головні умови для її самоорганізації. Крім того, проаналізовано етапи механізму самоорганізації притчі на мовностилістичному рівні. Встановлено, що актуальне членування та надфразова єдність тексту притчі на стилістичному рівні відіграють провідну роль самоорганізації для виникнення в дискурсі нових смислів будь-якої складності. З’ясовано, що використання у притчі одночасно автологічного стилю і засобів виразності створює певну поляризацію, яка свідчить про синергетичну природу притчі. На прикладі тексту німецькомовної притчі проілюстровано синергетичний механізм виникнення смислу притчі на мовностилістичному рівні. Доведено, що на тлі автологічного стилю притчі зустрічаються стилістичні засоби виразності, що створює своєрідний контраст − експресивність притчі. Використання у притчі одночасно автологічного стилю і засобів виразності створює певну поляризацію, яка свідчить про синергійність природи німецькомовної притчі. Зроблено висновок, що стильове наповнення дискурсу притчі проявляється в одночасному ускладненні стилістичних засобів із зростанням масштабу цілей притчі. Головна ціль притчі – створення і передача глибокої етико-філософської ідеї – потребує залучення синергетичної природи стилю для своєї реалізації.

The article deals with the basic provisions of synergetics applied to the study of discourse of the German language parable. Particular attention is paid to the basic concepts of synergetics, such as self-organization of discourse, polarization, attractor, and repeller. The need to apply the provisions of synergetics in the study of the discourse of the German language parable is evidently clear, since it enables researchers to trace the evolution of the style of the parable, comprehend the development of the genre. It is established that, from a synergistic point of view, the attractor is viewed as a set of system goals (discourse of a German language parable) and the repeller is an opponent of the attractor (restriction on discourse). Competition of the attractor and the repeller set the opposite directions of the development of the discourse of the parable and thus create the main conditions for its self-organization. In addition, the stages of the self-organization mechanism of the parable at the linguistic-stylistic level are analyzed. It is established that the actual division and the transphysical unity of the text of the parable at the stylistic level play a leading role of self-organization for the emergence of new meanings of any complexity in the discourse. It has been found that the use of autologous style and expressive means in the parable creates a certain polarization, which testifies to the synergistic nature of the parable. The example of the text of a German language parable illustrates the synergistic mechanism for the emergence of the parable's meaning at the linguistic-stylistic level. It is proved that there are stylistic means of expressiveness against the background of the autologous style of the parable thus creating a peculiar contrast – the expressiveness of the parable. The use of both autologous style and expressiveness in the parable creates a certain polarization that testifies to the synergistic nature of the German language parable. It is concluded that the stylistic scope of the parable's discourse manifests itself in the simultaneous complication of stylistic means as the scale of the parable's goals grows. The paramount goal of the parable is to create and transmit a deep ethical and philosophical idea which requires the involvement of the synergistic nature of style for its realization.