Стандарт цивільного процесуального доказування: практика верховного суду та Європейського суду з прав людини

Abstract

Стаття присвячена центральному інституту цивільного процесуального права – доказуванню та його стандарту. Авторкою вста- новлено, що наразі суди під час вирішення цивільних справ керуються лише власним переконанням, а тому діють не узгоджено, що у більшості випадків порушує п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме право людини на справедливий судовий розгляд. У статті наголошено, що наразі реформування цивільного процесуального права відбувається під час глобалізаційних процесів, а тому оновлений 2017 року Цивільно-процесуальний кодекс має новели, які були запозичені із англосаксонської правової системи. Однак невизначеними все ще залишилися такого комплексного питання: яким чином суддя визнає докази достатніми, тягар доведен- ня відповідної сторони виконаним, а спірний факт встановленим? Для вирішення цього питання авторкою запропоновано законодавчо закріпити стандарт доказування як критерій, відповідно до якого суддя ухвалюватиме рішення. Для цього у статті досліджено судову практику іноземних держав, таких як США та Англія. Окремо в статті висвітлено рішення Європейського суду з прав людини та вищої національної судової інстанції – Верховного Суду. З’ясовано, що стандарт доказування в цивільному праві має бути нижчим, ніж в кримінальному. При цьому впевненість судді у ймовірнос- ті факту у процентному співвідношенні має дорівнювати або перевищувати 51%. Вказано, що у випадку, коли суддя переконаний лише на 50 % – рішення має бути прийнято на користь відповідача. У статті акцентовано на тому, що Верховний Суд хоч і використовує у декількох рішеннях поняття «стандарту доказування», однак чіткого однозначного положення не сформував, а тому всі рішення базуються лише на науковій доктрині. Таким чином, необхідно ввести єдиний критерій, який допоможе уніфікувати як цивільне законодавство, так і практику. Ключові слова: доказування, стандарт доказування, критерії оцінки доказів, справедливий судовий розгляд, належний стандарт доказування.

The article is devoted to the improvement of the civil procedural legislation of Ukraine. The author believes that the existing institute of evidence in civil proceedings has clear deficiencies and does not meet European standards. This situation is a consequence of the fact that judges in civil cases are guided only by their own opinion (in particular, about the sufficiency of evidence to reach a decision) and not by a well-defined criterion. Therefore, judges do not act in a coherent manner, and in practice there are differences, which in most cases violate paragraph 1 of Art. 6 of the European Convention on Human Rights (right to a fair trial). For its part, a good example of the introduction of a standard of proof in domestic law could be criminal proceedings, which state that a judge must be convinced of the fact that there is no “beyond reasonable doubt” fact when ruling. According to the author, the legal framework of criminal proceedings is more progressive, but it cannot be applied by analogy to civil law because of the objective difference in their subjects and tasks. The author analyzed the reform of civil procedural legislation, which took place in 2017, when the updated Civil Procedure Code of Ukraine was adopted. The article emphasizes that the modernization of civil justice in Ukraine is taking place in the light of globalization processes that have recently become more prominent and have brought about a convergence of elements of continental and Anglo-Saxon legal systems. The article emphasizes that the following issues remain uncertain. How does the judge consider the evidence sufficient? Has the burden of proof been adhered to by the interested party and a contradictory fact established? To address these issues, the author is asked to approve the standard of proof as the criterion by which the judge will decide. To this end, the article examines the practice of foreign countries, such as the United States and England. Because English and American evidence law is recognized by many foreign scientists as the best and most up-to-date. The author also considered the following standards of proof: “likelihood ratio”, “preference for evidence”, “clear and convincing evidence”, “prima facie”. The article deals separately with the decisions of the European Court of Human Rights and the High Court, the Supreme Court. It has been established that the level of evidence in civil law must be lower than in criminal law. In this case, the judge’s confidence in the probability of the fact as a percentage should equal or exceed 51%. It is noted that if the judge is convinced of only 50% – the decision must be made in favor of the defendant. The article emphasizes that, although the Supreme Court has used the notion of “standard of proof” in several decisions, it did not form a clear, unambiguous position, and therefore all decisions are based only on scientific doctrine. Therefore, a single criterion should be introduced to help unify both civil law and practice. Key words: evidence, standard of proof, criteria for evaluation of evidence, fair trial, proper standard of proof.