Фемінативи в мові автохтонного населення Підкарпатської Русі

Abstract

У світлі вивчення сьогочасних динамічних процесів націоналізації української мови, осучаснення її норм у центрі уваги дослідників усе частіше опиняються питання міжмовних контактів та міжмовних впливів із посиленою увагою до періоду українізації (20–30-і роки ХХ ст.), який небезпідставно вважають українським Відродженням. Праці вчених звернені, зокрема, до проблем словотвору, словотвірних можливостей української мови у їх проекції на сучасні тенденції у творенні неологічних назв осіб жіночої статі – неофемінативів. Оцінюючи місце таких назв у різних стилях мови, мовознавці, з одного боку, вважають їх реальним проявом мовної динаміки, явищем на загал позитивним, яке сприяє збагаченню лексикону української мови й посиленню її національної самобутності, з іншого – фактом, що загострює розуміння нормативності й доцільності використання таких новотворів поза межами розмовного стилю. Сучасні дослідники вбачають у неофемінативах результат активізації процесів творення нової лексики, зумовлених сучасними тенденціями розвитку самого суспільства, пошуками національного «Я», снагою українців долучитися до європейської культури й позбутися залишків радянського минулого. У цьому контексті надзвичайно гостро постають проблеми дерусифікації різних сегментів номінативної системи української мови, повернення в активний обіг свого, питомого, відтак – залучення в мовний простір спадку західної української діаспори й до певної міри проігнорованих за радянських часів надбань західного варіанта української літературної мови. Новітня фемінізація жіночого лексикону (творення парних іменників жіночого роду до чоловічих родо-особових найменувань) як суспільно чутливе явище безумовно належить до магістральних оновлювальних процесів в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ ст. У статті зроблено спробу проаналізувати фемінативну систему мови автохтонного населення Підкарпатської Русі, закарпатських русинів, сучасних громадян України, що в 1918–1938 р.р. XX ст. перебували у складі Першої Чехословацької Республіки як автономне утворення зі своєю культурою та державною мовою. У дослідженні виявлено засоби мовної ідентифікації особи жіночої статі у мові закарпатських русинів; виокремлено семантичні групи, у яких фемінізація жіночого лексикону виявляла себе найбільш активно; простежено активність фемінізувальних формантів у окремих семантичних групах жіночих назв; окреслено впливи словацької мови на фемінативну систему мови закарпатських русинів.

In the light of studying current dynamic processes of the Ukrainian language nationalization and updating its norms, the issues of the interlingual contacts as well as the interlingual influences with the increasing attention to the period of Ukrainianization (20–30-ies of the XXth century), which are reasonably considered Ukrainian Renaissance, are becoming the focus of modern linguistic research. The works of scientists are addressed, in particular, to the problems of word-formation, word-formative capabilities of the Ukrainian language in their projection on the current tendencies in the creation of female neologic names – neofeminatives. Assessing the place of such names in different language styles, linguists, on the one hand, consider them a real manifestation of language dynamics, a phenomenon generally positive, which contributes to the enrichment of the Ukrainian lexicon and strengthen its national identity, on the other – a fact that sharpens the normativity understanding of the innovations use beyond the spoken style. Contemporary researchers see the neofeminatives as a result of intensifying the process of creating a new vocabulary, driven by modern trends in society itself, the search for a national "I", the Ukrainians strength to join the European culture and get rid of the Soviet past remnants. In this context, the problems of the Ukrainian language nominative system different segments de-Russification, the return to active circulation of their specific language, and thus the involvement of the Western Ukrainian diaspora in the linguistic space and, to a certain extent, the Western literary heritage of the Western version of the Ukrainian literary language, are extremely actual. The recent feminization of the feminine vocabulary (the creation of the double feminine nouns to masculine names) as a socially sensitive phenomenon certainly belongs to the mainstream renewal processes in the Ukrainian language of the late XX – early XXI centuries. The article attempts to analyze the feminine system of the language of the autochthonous population of Subcarpathian Rus, Transcarpathian Ruthenians, modern Ukrainian citizens, who in 1918–1938. XX century were part of the First Czechoslovak Republic as an autonomous entity with its culture and state language. The study determines the female gender linguistic identification means in the language of Transcarpathian Ruthenians; the semantic groups in which feminization of the feminine vocabulary was most active are distinguished; the activity of feminizing formants in separate semantic groups of feminine names is traced; the influence of the Slovak language on the feminine system of the Transcarpathian Ruthenians language is outlined.