Інтертекстуальність у перекладі: загальний огляд та обгрунтування інтегрованого підходу

Abstract

У статті розглянуто наявні підходи до відтворення інтертекстуальності у перекладі: лінгвістичний, культурологічний, семіотичний, функціональний, лінгвокогнітивний. Проаналізовано культурологічні перекладацькі стратегії одомашнення та очуження, їхні переваги та недоліки. Обговорено доцільність компромісного підходу для балансування між крайнощами обох стратегій. Наведено приклади збагачення тексту оригіналу, що призводить до функціонування текстів перекладу як самостійних творів. Стаття містить опис семіотичної моделі перекладу та моделі текстуального аналізу (Р. Барт), яка може бути застосована до перекладу інтертексту. Розглянуто застосування комунікативно-прагматичних аспектів аналізу до семіотичних перекладознавчих теорій та їхню взаємодію з лінгвокогнітивними теоріями. Узагальнено способи перекладу інтертекстуальних одиниць, виділених на основі лінгвістичного підходу. У статті наведено праці зарубіжних та вітчизняних вчених, які досліджують переклад інтертекстуальних вкраплень у контексті когнітивної лінгвістики (фреймова семантика, теорія концептуальної інтеграції), та приклади лінгвокогнітивних способів перекладу. Обґрунтовано ефективність залучення здобутків когнітивної лінгвістики для оптимізації процесу перекладу інтертексту, вивчення його концептуального складника (концептуалізації сцени, візуалізації, взаємодії ментальних структур), виокремлення лінгвокогнітивних перекладацьких тактик. Стаття містить висновок про доцільність інтегрованого підходу до відтворення інтертекстуальності у перекладі із залученням принципів когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, комунікативної лінгвістики та лінгвопрагматики, базуючись на розумінні процесу перекладу як комплексу когнітивних та комунікативних дій, зумовлених специфічним ситуативним та соціокультурним контекстами.

The article discusses the existing approaches to the translation of intertextual units: linguistic, cultural, semiotic, functionalist, cognitive. It analyses the cultural translation strategies of domestication and foreignisation, their advantages and disadvantages. A compromising approach aimed at balancing the extremes of the opposing strategies is discussed. The study contains examples of the translator’s enrichment of the original that led to translations functioning as independent works. A semiotic translation model and the model of textual analysis (R. Barthes) that can be applied to the translation of intertextual units are examined. The study looks at the integration of communicative and pragmatic aspects of analysis into semiotic translation theories and their interaction with the theories of cognitive linguistics. The article lists the works of the scholars who study the translation of intertextual units in the context of cognitive linguistics (frame semantics, the theory of conceptual integration) and provides examples of cognitive translation techniques. The efficiency of applying the theoretical underpinnings of cognitive linguistics to optimise the translation of intertexts, to study its conceptual basis (conceptualisations of the scene, visualisation, interaction and mappings between mental structures, etc.), and to outline cognitive translation techniques is discussed. The article concludes by stating the advantages of an integrated approach to the translation of intertextual units by combining the principles of cognitive linguistics, linguistic and cultural studies, communicative linguistics and pragmatics, based on the view of translation as a combination of cognitive and communicative acts predetermined by specific situational and sociocultural contexts.