Семантико-синтаксичні вияви детермінантів допусту в сучасній українській мові

Abstract

Детермінанти допусту – один із різновидів обставинних детермінантів, які формують досить велику і специфічну групу детермінантів зі значенням зумовленості. Корелятами детермінантів допусту є допустові мінімальні семантико-синтаксичні одиниці, які відображають семантико-синтаксичні відношення, сформовані з наслідкових і протиставних власне-семантичних відношень. Варто зауважити, що детермінанти допусту можуть або спростовувати зміст недетермінантних частин, при цьому не відміняючи істинності повідомлюваного, або встановлювати відношення толерантності між обома частинами висловлення. Детермінанти допусту корелюють з адвербіальними допустовими синтаксемами, багатогранність смислових допустових відношень яких втілена в різних семантико-синтаксичних одиницях. Залежно від експлікованого значення допустові синтаксеми поділено на чотири групи, які охоплюють такі семантичні різновиди: 1) зворотна зумовленість у процесі порівняння компонентів суб’єкта або суб’єкта та об’єкта за їх загальними й індивідуальними рисами чи сферами функціонування; 2) значення неможливості, недостатності, відсутності чи обмеженості певних ознак і дій суб’єкта попри наявність реальних, можливих, сприятливих передумов; 3) позитивна характеристика суб’єкта на тлі недостатності передумов або наявності підґрунтя, що перешкоджає появі цієї характеристики; 4) експлікація результату дії суб’єкта, протилежного очікуваному. У сучасній українській літературній мові допустові синтаксеми репрезентовано низкою морфолого-синтаксичних варіантів. Найпоширенішими із них є прийменниково-відмінкові сполуки, з-поміж яких варто виокремити такі різновиди: незважаючи на + знахідний відмінок; всупереч + давальний відмінок; <...> наперекір + давальний відмінок; попри + знахідний відмінок; незалежно від + родовий відмінок; при + місцевий відмінок. На відміну від прийменниково-відмінкових конструкцій, в українській мові випадки вживання прислівників як допустових мінімальних одиниць є поодинокими. Зазвичай цю функцію виконує морфологізований прислівник наперекір. Він передає значення всупереч бажанню кого-небудь: Наперекір робить лише дитина (Антошка. – 05.05.2015). Зрідка допустове значення можуть виражати дієприслівники: Не знаючи мови, діти висловлюють власні почуття мімікою та плачем (Жінка-онлайн. – 02.03.3004). Описані різновиди обставинних синтаксем допусту є віддзеркаленням спектру життєвих потреб і відповідають різним комунікативним інтенціям.

Assumption determinants are one of the types of adverbial determinants which form quite a large and specific group of determinants with a causation meaning. Correlates of assumption determinants are assumptive minimal semanticsyntactic units which express semantic-syntactic relations, formed from consequential and opposite semantic relations themselves. It has to be noted that assumption determinants can either deny the contents of non-determinant parts, without cancelling the truth of a statement, or set up the relations of tolerance between both parts of a statement. Assumption determinants correlate with adverbial assumptive syntaxemas, whose diversity of semantic assumptive relations is presented in various semantic-syntactic units. Depending on an explicated meaning, assumptive syntaxemas are classified into four groups which cover such semantic types: 1) inverse causation when comparing subject components or a subject and an object according to their general and individual features or spheres of functioning; 2) the meaning of inability, insufficiency, absence or narrowness of certain features and actions of a subject despite the availability of real, possible, favorable pre-conditions; 3) positive characteristics of a subject on the background of the insufficiency of preconditions or the availability of the reasons which hinder the appearance of this characteristics; 4) explication of the action result of a subject, opposite to the expected one. In the contemporary Ukrainian literary language assumptive syntaxemas are presented with a number of morphologicsyntactic variants. The most common among them are prepositional-case combinations; the following ones have to be singled out: незважаючи на + знахідний відмінок; всупереч + давальний відмінок; <...> наперекір + давальний відмінок; попри + знахідний відмінок; незалежно від + родовий відмінок; при + місцевий відмінок. Unlike prepositional-case constructions, the use of adverbs as assumptive minimal units is rare in the Ukrainian language. Usually this function is performed by an adverb наперекір. It means всупереч бажанню кого-небудь: Наперекір робить лише дитина (Антошка. – 05.05.2015). Sometimes assumptive meanings can be expressed by adverbs: Не знаючи мови, діти висловлюють власні почуття мімікою та плачем (Жінка-онлайн. – 02.03.3004). The described types of adverbial assumption syntaxemas are the reflection of a spectrum of life needs, and they meet various communication intentions.