Інтерпретація різних точок зору на творчість художника як дискурсивна стратегія в есе Джуліана Барнса про П'єра Боннара

Abstract

У статті методологія когнітивно-дискурсивної лінгвістики застосована для аналізу когнітивних основ й комунікативної реалізації дискурсивної стратегії інтерпретації різних точок зору на творчість художника у сучасному мистецтвознавчому есе Джуліана Барнса про П’єра Боннара. З’ясовано, що когнітивним підґрунтям дискурсивної стратегії інтерпретації різних точок зору на творчість художника є сукупність ключових і допоміжних концептів, пов’язаних у смислову єдність сукупністю різних смислових зв’язків, до яких належать тематичні зв’язки, зумовлені єдністю репрезентованого цими концептами фрагмента дійсності, зв’язку протиставлення в межах контекстуально значимої концептуальної опозиції, а також зв’язку «загальне – конкретне». До ключових у цьому есе належать концепти ХУДОЖНИК, КАРТИНА, ВПЛИВ МИСТЕЦЬКОГО ТВОРУ, ТВОРЧИЙ РОЗВИТОК МИТЦЯ, МИСТЕЦТВО, ПРИРОДА, а до допоміжних – МОДЕРНІЗМ, КУБІЗМ, ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ, КОЛІР, ПОРТРЕТ, ПЕЙЗАЖ, ЖІНКА, НЕБО, ЛІС, МИГДАЛЕВЕ ДЕРЕВО, ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ХУДОЖНИКА, ЧУТЛИВІСТЬ, ЩАСЛИВИЙ, СУМНИЙ. Комунікативна реалізація дискурсивної стратегії інтерпретації різних точок зору на творчість художника в проаналізованому есе відбувається завдяки реалізації дискурсивних тактик двох типів: тактики вироблення загального підходу до обговорення творчості будь-якого митця і тактики обговорення різних точок зору на мистецтво саме П’єра Боннара. До тактик першого типу належать такі: обговорення ключових концептів, використовуваних для інтерпретації творчості художника; демонстрація хибності концептуальної опозиції, часто застосовуваної для інтерпретації творчості художника; вироблення такого підходу до інтерпретації творчості митця, за якого особисте життя художника не має братися до уваги під час огляду його творчого розвитку; обговорення критеріїв для інтерпретації творчості художника. Тактики другого типу представлені в есе такими різновидами: іронічний переказ точки зору певного критика; зіставлення опису зображеного на картинах П’єра Боннара іншим автором і власного сприйняття цих картин; висунення гіпотези щодо глибинного творчого підходу П’єра Боннара до створення картин у відповідності до задекларованого самим художником постулату; зіставлення історично більш давніх і сучасних інтерпретацій; іронічне дискутування з оцінками творчості Боннара; міфологізація зв’язку митця із зображеними ним об’єктами.

The article focuses on the analysis of the discourse strategy of the discussion of different interpretations of the painter’s art in Julian Barnes’s essay about Pierre Bonnard. The research employs the methodology of cognitive-discursive linguistics. The analysis has revealed that the cognitive basis of the discourse strategy of the discussion of different interpretations of the painter’s art is constituted by a number of the key and subsidiary concepts, which are connected through the semantic links of different types: thematic links generated by the unity of the fragment of the reality represented by the given concepts, the link of contrast for the concepts within the contextually relevant conceptual oppositions, and the “general – specific” link. The key concepts in the analyzed essay are represented by the following ones: ARTIST, PAINTING, INFLUENCE OF THE WORK OF THE ARTIST, ARTIST’S DEVELOPMENT, ART, NATURE. The subsidiary concepts in the analyzed essay are the following ones: MODERNISM, CUBISM, POST-IMPRESSIONISM, PORTRAIT, LANDSCAPE, COLOUR, WOMAN, SKY, WOOD, ALMOND TREE, ARTIST’S PERSONAL LIFE, SENSIBILITY, HAPPY, SAD. The discourse strategy of the discussion of different interpretations of the painter’s art is realized in the essay through the discourse tactics of two types: the tactic of the working out of the general approach to discuss the artwork of any artist and the tactic of discussing different interpretations of Bonnard’s art. The discourse tactics of the first type are the following: discussing the key concepts, which are used to interpret artworks, demonstrating that the generally accepted conceptual opposition is not actually relevant for the interpretation of artworks, suggesting not taking into account the artist’s personal life while interpreting artworks, and establishing the criteria for the interpretation of artworks. The discourse tactics of the second type are the following: ironic rendering of a critic’s point, comparing the descriptions of the figures painted by Bonnard provided by someone else and the author’s own perception, suggesting a hypothesis about Bonnard’s approach to painting based on the painter’s own explicitly expressed belief, comparing older and newer interpretations of Bonnard’s art, ironic arguing with the interpretations of Bonnard’s art, and mythologizing Bonnard’s relationships with the nature he painted.