Розвиток фонетичної системи старофранцузької мови в контексті основних історичних та мовних процесів доби Середньовіччя у Франції

Abstract

Статтю присвячено вивченню особливостей фонетичної системи старофранцузької мови, окреслено деякі важливі історичні події, які мали безпосередній вплив на її розвиток і становлення, визначено основні явища, що характеризували фонетичну систему французької мови вказаного часового періоду. Для сучасного романського мовознавства важливим залишається дослідження особливостей французької мови на кожному окремому етапі її еволюції починаючи з найдавніших часів, у Середні віки й аж дотепер. Тому одним із актуальних напрямів у романістиці є розробка питання, пов’язаного із вивченням специфічних рис вокалізму та консонантизму давньої французької мови, яка активно змінювалася протягом усього періоду Середньовіччя. Процес формування і розвиток фонетичної системи французької мови часто привертали увагу вітчизняних та зарубіжних учених. Їхні напрацювання давали змогу розкрити механізми утворення голосних та приголосних звуків, виявити основні принципи їх вимови та функціонування в мовленні протягом усіх періодів розвитку і становлення французької мови. Отже, актуальність зазначеної тематики зумовлена сталим інтересом дослідниківлінгвістів до розгляду проблем формування національних мов, й зокрема їхніх фонетичних систем, а в нашому випадку – фонетичної системи старофранцузької мови у ракурсі її становлення як загальнонародної писемнолітературної мови. Визначення особливостей функціонування фонетичної системи французької мови на першому етапі її еволюції відбувалося шляхом розгляду основних фонетичних властивостей та явищ, а також тих історичних подій, які визначали та супроводжували її розвиток у вказаний період. Розвиток системи голосних французької мови періоду Середньовіччя (т. з. старофранцузької мови) характеризувався п’ятьма особливими явищами: 1) появою нових голосних: закритої огубленої голосної заднього ряду [u] й огубленої голосної переднього ряду [ö]; 2) скороченням переднаголошеного і постнаголошеного [e]; 3) тенденцією до монофтонгізації дифтонгів і трифтонгів, яка завершиться остаточно аж у XVIII ст.; 4) зникненням назалізованої голосної [ẽn]; 5) переходом [oi] > [we]. Розвиток системи приголосних середньовічної французької мови характеризується двома основними явищами: 1) тенденцією до спрощення груп приголосних (вокалізація l, випадіння s перед іншою приголосною, втратою африкатів, делабіалізацією огублених палатальних звуків); 2) втратою міжзубних звуків: поствокалічної кінцевої приголосної ţ (Ө) та міжвокалічної приголосної d (ð).

The article is dedicated to the study of the phonetic system features of the Old French language, outlining some important historical events that had a direct impact on its foundation and development as well as identified the main phenomena that characterized the phonetic system of the French language in the given time period. For contemporary Roman linguistics, it is important to study the features of the French language at every single stage in its evolution, from ancient times to the Middle Ages to this day. Therefore, one of the most important directions in the field of romantics is the development of a question related to the study of the specific features of vowel and consonant systems of the ancient French language, which have been actively changing throughout the period of the Middle Ages. The process of formation and development of the phonetic system of the French language has often attracted the attention of not only of Ukrainian but also foreign scientists. Their findings allowed to reveal the mechanisms of the formation of vowel and consonant sounds, identify the basic principles of their pronunciation and functioning in a speech during all periods of development and formation of the French language. Thus, the relevance of the stated problem is driven by the constant interest of the linguist researchers in investigation of the formation intricacies of the national languages, in particular, their phonetic systems, and in our case, the phonetic system of the Old French language in terms of its establishment as a universal written and literary language. The investigation of the phonetic system features of the French language at the first stage of its evolution was carried out through the consideration of the basic phonetic properties and phenomena, as well as historical events that determined and accompanied its development during that period. The development of the French language vowel system in the Middle Ages (from the Old French language) was characterized by five distinct phenomena: 1) the emergence of new vowels: a closed labialized deep vowel [u] and a labialized front vowel [ö]; 2) the pronunciation shortening of the pre-emphasized and post emphasized [e];3) the tendency for monophthongization of diphthongs and triphthongs, which was completed as late as in the XVIII century; 4) the disappearance of nasalized vowel [ẽn]; 5) transition of [oi] > [we]. The development of the consonant system in the medieval French is characterized by two key phenomena: 1) the drift towards the simplification the consonant groups (vocalization of l, loss of s before another consonant, loss of the affricates, and the delabialization of the labialized palatal sounds); 2) the loss of interdental sounds: the post-vocalic final consonant ţ (Ө) and intervocalic consonant d (ð).