Історія паратактичних і гіпотактичних конструкцій у мовознавстві 70-х рр. ХХ ст.-початку ХХІ ст.

Abstract

Статтю присвячено висвітленню спостережень за змінами, які відбувалися в сурядних і підрядних конструкціях. З’ясовано, що в мовознавстві 70-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. інтерес до вивчення проблеми паратаксису й гіпотаксису в діахронії зростає, паратактичні й гіпотактичні конструкції розглядаються у зв’язку з семантикою, прагматикою, когнітивною лінгвістикою, у межах функціонального підходу (І.І. Слинько, Н.П. Єремеївська, А. Харріс, Л. Кемпбел, М.Н. Преображенська, І.Р. Буніятова, Н.П. Хватаєва, Г.А. Калмикова та ін.). Розкрито погляди А. Харріса та Л. Кемпбел на походження підрядності. На думку вчених, у будь-якій мові, де наявні безособові форми дієслова, закладений потенціал для створення підрядного речення або розгорнення його в підрядне речення з особовою формою дієслова. А. Харріс та Л. Кемпбел тлумачать гіпотаксис як такий тип речення, що включає не лише підрядні з особовою формою дієслова, але й згорнуті підрядні з предикативними центрами, вираженими безособовими формами дієслова. Термін паратаксис включає асиндетичні поліпредикативні одиниці або поліпредикативні одиниці з вільним приляганням. Визначено, що синтаксис складного речення досліджують через зв’язок із логічними формами мислення, притаманними мовним спільнотам на певному етапі їхньої історії (О.Н. Стеценко, І.І. Слинько, Н.П. Єремеївська та ін.). Серед найбільш значущих з цього погляду синтаксичних явищ особливе місце належить гіпотаксису, поступовий розвиток якого свідчить про вдосконалення таких розумових операцій, як судження та умовивід. Охарактеризовано погляди І.І. Слинька на процес розвитку синтаксису від праслов’янської до сучасного стану української мови. Показано, що в староукраїнський період сполучникові складні речення значно переважали над безсполучниковими. Проте сурядність і підрядність у них не завжди чітко розмежовувалася. У лінгвістичній спадщині германістів системно проаналізовано становлення та розвиток складнопідрядного речення в давньогерманських мовах ІV–ХІІІ ст., відтворено поетапний процес формування гіпотаксису, що має і загальнолінгвістичне значення (І.Р. Буніятова).

The article is dedicated to the enlightening the observation the changes happened in coordinated and subordinated constructions. It is studied out, that the interest toward the studying problems of parataxis and hypotaxis in diachrony grows in linguistics of 70-ies of the XX century – the beginning of the XXI century, paratactic and hypotactic constructions are studied in connection with semantics, paragrammar, cognitive linguistics, within a functional approach (I.I. Slynko, N.P. Eremeyivska, A. Harris, L. Kempbel, M.N. Preobrazhenska, I.R. Buyanitova, N.P. Hvataeva, G.A. Kalmykova and others). The views of A. Harris and L. Kempbel toward the subordination are revealed. According to scientists’ opinion, in any language, where there are impersonal verb forms, the potential for building a subordinate sentence or for deployment it in subordinate sentence with personal form of the verb grows. A. Harris and L. Kempbel understand hypotactic as a kind of sentence that includes not only subordinate one with personal form of the verb, but also convolute subordinate one with predicative centers, expressed with impersonal verb forms. The term parataxis includes assistant polypredicative units or polypredicative units with free adjoining. It is determined, that syntax of a composite sentence is researched through the link with logical forms of thinking, appropriate language communities on a certain phase of their history (O.N. Stetsenko, I.I. Slynko, N.P. Eremeyivska and others). According to this view, hypotactic occupies a special place among the most meaningful syntactic phenomena, gradual development of which tells about improvement of such mental operations, as assessment and deduction. The views of I.I. Slynko to the process of the development syntax from proto-slavonic to modern state of Ukrainian are characterized. It is shown, that in ancient Ukrainian period conjunctive composite sentences dominated significantly over asyndetic one. However coordination and subordination were not always clearly differentiated. In linguistic heritage of germanists the incipience and the development of complex sentence in ancient Germanic languages of the IV–XIII century is analyzed, gradual process of hypotactic formation, that has general linguistic meaning (I.R. Buniyatova).