На шляху до інтертекстуальності

Abstract

У статті розглядаються особливості розуміння феномену «текст» і поширеність його застосування у різних галузях науки, адже текст є мовленнєвим актом, здатним функціонувати далеко за межами часу і місця його виникнення. У роботі розглядаються погляди учених стосовно розуміння тексту й особливостей його сприйняття. Виявлено специфіку розуміння тексту у літературознавстві як строго організованої послідовності власне мовленнєвих одиниць, у зв’язку з чим і розрізняють основний текст твору та, так би мовити, побічний його текст, а саме: заголовки та примітки, епіграфи, посвячення, авторські передмови, позначення дат і місць написання, перелік дійових осіб і ремарки драматичних творів. Проблема існування, будови, продукування та сприйняття тексту на сучасному етапі виявляє багатогранність і багатоаспектність тексту як предмету дослідження, що і зумовило появу терміна «інтертекстуальність», активне розробляння і становлення якого припадає на 80-ті рр. ХХ ст. У кінці ХХ ст. щодо розуміння тексту відбулися зміни, котрі виходять за межі традиційного уявлення. Нове розуміння цього поняття – концепція повної текстуалізації реальності, провідні позиції у якій належать французькому постструктуралізму. У статті зазначено, що історія «інтертекстуальності» нерозривно пов’язана з теорією тексту, яка формується протягом ХХ ст. У підсумку саме поняття «інтертекст» стало допустиме лише після появи ідеї про автономію тексту. Слід зазначити, що пізніше теорії постструктуралістів, котрі стояли біля витоків теорії «інтертекстуальності», були значною мірою удосконалені. Насамперед були окреслені основні постулати теорії інтертексту і створений її термінологічний апарат. Були закладені основні напрями для подальшого розвитку теорій міжтекстових зв’язків.

The article deals with the peculiarities of understanding the phenomenon of “text” and spreading its application in various branches of science, since the text is a speech act that can function far beyond the boundaries of time and place of its occurrence. The views of scientists regarding the understanding of the text and the peculiarities of its perception are shown in the article. The specifics of the understanding of the text in the literature as a strictly organized sequence of the actual speech units are revealed, in connection with which the main text of the work is distinguished, and, so to speak, its collateral text, namely: headings and notes, epigraphs, consecrations, authorial prefaces, designation of dates and places of writing, list of actors and remarks of dramatic works. Nowadays the problem of the existence, structure, production and perception of the text reveals the multifaceted nature of the text as the subject of research. It is caused the emergence of the term “intertextuality”. Active development and formation of this term took place in the 1980s. At the end of the twentieth century there were changes in the understanding of the text that went beyond the traditional notion. A new understanding of this concept is the concept of complete textualization of reality. The French post-structuralism has leading positions in this process. It is noted that the history of “intertextuality” is inextricably linked with the theory of text, which was formed during the twentieth century. As a result, the concept of “intertext” became permissible only with the emergence of ideas about the autonomy of the text. It should be noted that later the theory of post-structuralists, who were at the root of the theory of “intertextuality”, were greatly improved. First of all, the main postulates of the theory of intertext were outlined and its terminology apparatus was created. The main directions for the further development of inter-text communication theories were laid.