Демократичний транзит у країнах пострадянського простору: ґенеза, моделі, етапи

Abstract

У статті проаналізовано поняття демократичного транзиту у сучасній політичній науці, описано та проаналізовано основні моделі та етапи демократичних трансформацій на пострадянському просторі. Головний акцент зроблено на виокремленні моделей у країнах, що переживають транзит і знаходяться на стадії демократичної консолідації чи рухаються до неї. Спільність і масштаб тенденцій розвитку пострадянських країн, що переживають процес демократичного переходу, аналізуються в рамках одного з напрямів політичної науки, що отримав назву «транзитологія». Цей напрям вивчає політичну трансформацію як складову частину транзиту, що представляє собою якісну зміну інституційних і соціокультурних механізмів функціонування політичного режиму. Сучасні транзитологи виокремлюють дві основні позиції щодо вивчення трансформаційних процесів: перша вивчає «перехідний період» як такий, і насамперед його пов’язують з поняттям “transition”; друга розглядає безпосередньо модель «перехідного суспільства», тобто трансформацію політичного режиму – “transformation”. Зазначимо, що теоретичні і методологічні підґрунтя транзитології спочатку базувалися на положеннях, що не повною мірою відповідають різноманітності демократичних переходів. Зокрема, це принципи універсальності, глобальності, лінійності векторів демократичного переходу (вчені почали переглядати так звані типові фази переходу). Крім цього, суттєві зміни, що відбулися в кінці ХХ століття, в тому числі і на пострадянському просторі, показали, що поняття невизначеності перехідного періоду не завжди пов’язане з демократичною консолідацією, оскільки трансформація політичних режимів могла бути спрямована не на демократичний розвиток, а на посилення авторитарних тенденцій. Процеси демократичного транзиту свідчать про складність і неоднозначність утвердження демократії і підтверджують висновки західних дослідників про те, що демократичні транзити «третьої хвилі» в більшості випадків не завершилися створенням консолідованих демократичних режимів. Практика трансформацій показує, що на значній частині пострадянського простору відроджуються авторитарні режими (особливо на початку 1990-х років). Все це ставить перед вченими-політологами серйозні питання про причини успіху чи невдач демократичного транзиту