Різдвяна містерія як джерело давньої української драматургії

Abstract

Мета і завдання статті – виявити джерела давньої української драматургії, які, за припущенням автора, заховані у специфіці європейської середньовічної містерії. Розкриваються джерела української драматургії XVII–XVIII ст., яка посіла помітне місце в історії давньої літератури. До першорядних джерел віднесено середньовічну літургійну драму, основною формою якої була містерія. У містерійних творах розігрувалися різдвяні та великодні сюжети, почерпнуті зі Святого Письма. Вони добре надавалися для інсценізації, оскільки там домінували події, були наявні дійові особи, розвивалася дія, існувала конфліктна ситуація. Спираючись на євангельський текст, містерія не мала на меті його проілюструвати, а підкорялася правилам інсценізації, внаслідок чого хоч і зберігалася основна сюжетна канва, однак додавалися нові тексти (наприклад, монологи волхвів, Ірода, пророків), а окремі сюжетні лінії могли увиразнюватися або відсуватися на другий план. Містерійна драма культивувалася передусім у тогочасних колегіях, семінаріях та академіях (шкільна драма) і сприяла зміцненню віри молодих людей, не тільки агітуючи, а й піддаючи критиці відступників, погрожуючи всілякими карами єретикам. Драми писалися переважно латинською мовою. Поетика, яка навчала мистецтва драматичної творчості, посіла відповідне місце в загальній програмі навчання. Поступово шкільна драма перетворилася на засіб моралізаторства. Безпосереднім витоком давньої української драматургії була єзуїтська драма, яка засвоїла традиції середньовічної драми, зокрема художню та ідеологічну практику містерій. У цьому переконує приклад, наведений у статті: різдвяна декламація Памви Беринди (1616), яка являє собою першу творчу обробку матеріалу, що входив до складу старовинної європейської різдвяної містерії. Цю декламацію можна було б визначити як літературну варіацію на різдвяну тему, у якій євангельський сюжет лише означується через окремі епізоди, а весь текст становить собою патетичне розгортання радості від різдвяного свята. Йдеться про літературну обробку традиційної теми, запозиченої з Євангелія, але трансформованої у жанр декламації за художніми приписами середньовічної драми.

Purpose and task the article – to find out the sources of old Ukrainian dramaturgy, which, after supposition of author, hidden in the specific of the European medieval mystery. The main aim of the article is to reveal the sources of the Ukrainian drama of XVII–XVIII centuries, which has a prominent place in the history of the ancient literature. The medieval liturgical drama is belonged to primary sources, the main form of it was mystery. in the Christmas cycle of ancient mysteries all events are well provided for theatrical, they have actors, development steps, the presence of conflict. Leaning against an evangelic phototypograph a mystery did not have for an object to illustrate it, but submitted the rules of inscenization, a basic with a plot canvas was though kept as a result, new phototypographs (for example, monologues of magus, Irod, prophets) were however added and separate with a plot lines could be done distinctly or moved aside on the second plan. Religious drama was cultivated foremost in of that time colleges, seminaries and academies (school drama), and instrumental in strengthening of faith of young people, not only agitating but also adding criticism of apostates, threatening various punishment heretics. Dramas were written in mainly Latin language. Poetics which taught the art of dramatic creation took the proper place in the general program of studies. Gradually school drama grew into the mean of morality. Based on the Gospel text, the mystery had not intended to illustrate it, but obeyed the rules of staging, so that new texts were added (eg monologues of Mags, Herod prophets). Similarly, the Easter mystery is developing, a key episode in which is the act of visiting the tomb of the deceased Jesus. The immediate source of ancient Ukrainian drama was Jesuit drama that learned medieval traditions, including artistic and ideological practices mysteries. Performances of the Jesuit dramas made a great aesthetic impression on the audience because of content and skilful image of characters, moods, situations, actors, stage effects when applied music, pictures, optics, mechanics. So the play had a strong moral influence, can turn thoughts and feelings of the spectators in the direction in which the authors insisted. Jesuit practice has produced such dramatic forms, dialogues, drama performances with grand ceremonial occasions. Subjects were predominantly Christmas and Easter ones. From that begins of the Ukrainian drama, which convinces example given in the article: Christmas rant by Pamva Berynda (1616), which is the first creative process material that was part of the old European Christmas mystery. Overall this recitation can be defined as a literary variation on the theme of Christmas, which is defined Gospel story only through individual episodes and entire text is a pathetic deployment joy of the Christmas holiday. This declamation can be defined as literary variation on a christmas theme, in which an evangelic subject is only designated through separate episodes, and all text is passionate development of gladness from a Christmas holiday. Speech goes about literary treatment of traditional theme, adopted from Gospel, but the declamation transformed in a genre after the artistic orders of medieval drama.